Переклад Івана Хоменка, Приповідки - Розділ 30 читає Ігор Козлов



Притчі Агура

1 Слова Агура, сина Яке, з Масси; | вирок чоловіка до Ітієла, | до Ітісла і до Ухала:
2 Справді я найдурніший з людей | і розуму людського нема в мене.
3 Я мудрости не навчився | і знання святих я не маю.
4 Хто вийшов на небо й спустився звідтіль? | Хто зібрав вітер у своїх жменях? | Хто замкнув воду в свою одежу? | Хто всі кінці землі поставив? | Яке йому ім'я? І яке ім'я його сина, | якщо ти знаєш?
5 Кожне слово Боже випробуване; | він - щит для тих, що в нього захисту шукають.
6 До слів його не додавай нічого, | а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме.
7 Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я:
8 неправду та брехливе слово віддали від мене; | не давай мені ані злиднів, ані багатства, | подай мені лиш достатнього хліба,
9 щоб я, наситившись, тебе не зрікся, | та не сказав: “Хто Господь?” | - або, збіднівши, не став красти | та не безчестив імени Бога мого.
10 Не обмовляй раба перед паном, | а то він проклене тебе, і ти будеш винним.
11 Є виродки, що проклинають батька свого | і не благословлять матері своєї;
12 є виродки, що себе чистими вважають, | хоч і не вмиті від бруду свого;
13 є виродки, що вгору очі задирають, | свої повіки підводять;
14 є виродки, що в них, неначе мечі - зуби, | немов ті ножі - ікли, | щоб пожирати бідних на землі, | з-між людей убогих.
15 П'явка дві дочки має: “Давай! Давай!” | Три речі ненаситні, | ба навіть і чотири, що ніколи не кажуть: “Досить”.
16 Шеол, неплідная утроба, | земля води несита, | та вогонь, який не каже: “Досить!”
17 Око, що глузує з батька | й що неньці не кориться, | - око те виклюють ворони в долині | і пожеруть орлята.
18 Троє речей для мене надто дивовижні, | ба й чотирьох не розумію:
19 дороги орла на небі, | дороги гадини на скелі, | дороги корабля посеред моря | і дороги чоловіка до дівчини.
20 Такий звичай у жінки-перелюбки: | їсть, обтирає рот свій | і каже: “Я нічого злого не зробила!”
21 Від трьох речей земля трясеться, | ба й чотирьох знести не може:
22 раба, що зацарює; | безумного, коли наїсться до наситу;
23 нелюбої, що вийде заміж, | і слугині, що успадкує по господині.
24 Чотири є їх на землі маленьких, | але вони мудріші понад мудрих:
25 мурашки, люд несильний, | а літом наготовлюють собі запаси;
26 борсуки - народ слабенький, | а на скелях свої оселі мають;
27 сарана царя не має, | а вся вона шерегами виходить;
28 павук, що ти руками можеш узяти, | та він в палатах у царя буває.
29 Троє є їх, що мають ходу гарну, | ба й четверо, що гарно ходять:
30 лев, найсильніший між звірями, | ні перед чим не уступає;
31 півень, що між курами похожає; | козел та цар, що перед народом виступає.
32 Якщо ти здуру загнавсь у гніві, | а потім обміркував, то затули рота рукою.
33 Бо коли збити молоко, виходить масло; | і коли натиснути носа, кров виступає; | так, коли тиснути гнів, виникає сварка.