1 Хто від картання стає тугошиїм, | того розіб'ють умить, і то невигойно.
2 Як праведних багато - народ радіє, | а як лихі панують - народ стогне.
3 Хто любить мудрість, той веселить батька свого, | а хто вчащає до блудниць, своє майно марнує.
4 Цар правотою скріплює країну, | а ласий на податки її руйнує.
5 Хто лестить ближньому своєму, | той сіть стелить йому під ноги.
6 В переступі лихого чоловіка - пастка; | а праведний співає й радується.
7 Праведний знає справу бідних, | а розбещений не має зрозуміння.
8 Глузливі піднімають догори дном ціле місто, | а мудрі гнів утихомирюють.
9 Коли мудрий посперечається з дурнем, | то сердиться він, чи сміється - немає спокою.
10 Невинного не люблять душогубці, | а праведні про його душу дбають.
11 Дурний усю свою досаду виливає, | а мудрий здержує її в собі.
12 Як князь вислухає слова брехливі, | усі його слуги ледачі.
13 Бідний і здирці зустрічаються; | та Господь освічує очі цього, і тих.
14 Як цар судить по правді бідних, | престол його назавжди утвердиться.
15 Різка й докір надають мудрости, | дитина ж, лишена напризволяще, соромить матір.
16 Як множаться безбожні, множаться злочини, | та праведні побачать їх погибель.
17 Наставляй сина твого, й дасть тобі спокій, | він дасть потіху твоєму серцю.
18 Коли нема видіння, народ розпускається; | щасливий, хто додержує закону.
19 Словами раба не поправити: | навіть коли розуміє, не послухає.
20 Чи бачив ти чоловіка, прудкого до розмови? | На дурня більш надії, ніж на нього.
21 Як слугу змалку в розкошах тримати, | він наостанку стане невдячний.
22 Гнівливий чоловік здіймає сварку, | і гарячий - множить провини.
23 Гординя чоловіка його принизить, | а покірний духом досягне чести.
24 Хто з злодієм паює, ненавидить власну душу: | він чує закляття, усе ж таки не повідомляє.
25 Хто людей боїться, той у сильце попаде; | а хто на Господа вповає, той безпечен.
26 Багато тих, що шукають ласки князя; | та право кожного від Господа походить.
27 Гидота праведним - муж нечестивий; | хто ж ходить правою дорогою - гидота злому.