1 Мій сину! коли ти мої слова приймеш | і мої заповіді заховаєш у себе,
2 вухом твоїм уважаючи на мудрість, | схиляючи до правди твоє серце,
3 о так, коли ти розум зватимеш до себе, | з закликом звернешся до розсудку,
4 коли шукатимеш його, як срібла, | коли розшукуватимеш його, як схований скарб,
5 тоді ти збагнеш острах Господній, | тоді знайдеш пізнання Бога.
6 Господь бо дає мудрість, | і з його уст виходить знання й розсудливість.
7 Він для праведних зберігає допомогу; | він щит для тих, що ходять чесно.
8 Він стежки правоти пильнує, | він береже дорогу своїх вірних.
9 Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, | прямодушність і всяку путь добру,
10 бо мудрість увійде в твоє серце, | знання буде відрадою душі твоєї.
11 Обачність буде сторожити над тобою, | і розум тебе берегтиме,
12 щоб від путі лихої тебе врятувати, | від чоловіка з розбещеним язиком,
13 від тих, що праві стежки покидають, | щоб темними дорогами ходити;
14 від тих, що раді зло чинити | й що кохаються в розбещеності зіпсуття,
15 яких стежки криві, | і які дорогами своїми крутять;
16 та щоб урятувати тебе від чужої жінки, | від незнаної з облесними словами,
17 що друга своїх молодощів занехаяла, | і що Божий союз забула,
18 бо її дім доводить до смерти, | її стежки до Тіней.
19 Ніхто з тих, що до неї йде, більш це повернеться, | ані не досягне стежки життя.
20 Тож ходитимеш дорогою добрих, | держатимешся стежок людей справедливих,
21 бо праведні заселять землю | і бездоганні будуть на ній жити;
22 лукаві ж будуть стерті з землі, | невірні будуть викорінені з неї.