1 Хто відокремлюється, той шукає власного бажання | й кепкує з усякої розумної поради.
2 Дурний у розумі не кохається, | він лише свій дотеп виявляє.
3 Із злом приходить і погорда, | а з ганьбою й сором.
4 Глибокі води - слова уст людини; | струмок розливний, мудрости джерельце.
5 Воно не добре - вважати на особу злого, | щоб праведника на суді скривдити.
6 Уста безумного ведуть до сварки, | і губи його викликають удари.
7 Уста безумного - його руїна; | губи його - сіть на його душу.
8 Слова донощика неначе ласощі, | які до самого споду в животі доходять.
9 Недбалий у своїй роботі | - руїнника брат рідний.
10 Ім'я Господнє - міцна башта: | праведник утече до неї - і безпечний.
11 Багатого достатки - його місто-твердиня, | і, на його думку, як стіна висока.
12 Перед погибіллю бундючиться людське серце, | а перед славою - покора.
13 Хто, не вислухавши, відповідає, | дурнота на того й сором.
14 Дух людини підтримує її в недузі, | а дух прибитий хто може перенести?
15 Серце розумного знання здобуває, | і вухо мудрих шукає науки.
16 Дарунок людини розширює йому дорогу, | і до вельмож його доводить.
17 Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; | та надійде його сусід і його перевіряє.
18 Жереб закінчує спори | й вирішує між могутніми.
19 Уражений брат - немов місто-твердиня, | і чвари - немов засуви в замку.
20 Плодом уст людини наповнюється його нутро, | і він насичується здобутком губ своїх.
21 Смерть і життя - у владі язика; | хто його любить, той плоди його їстиме.
22 Хто знайшов жінку, знайшов добро велике | й від Господа одержав ласку.
23 Бідний благально говорить, | а багатий відказує жорстоко.
24 Бувають приятелі на погибель; | але буває друг від брата прихильніший.