Переклад Івана Хоменка, Приповідки - Розділ 25 читає Ігор Козлов



Друга збірка приповідок Соломона гл. гл. 25-29

1 Це теж приповідки Соломона, | що їх були переписали мужі Єзекії, царя Юдеї.
2 Слава Божа в таїнстві слова, | а царів слава - досліджувати слово.
3 Як неба висота, і як землі глибина, | так серце в царів недослідне.
4 Відділи жужель від срібла, | і ливар з нього зробить посуд.
5 Усунь лихого з-перед царя, | і справедливістю престол його зміцніє.
6 Перед царем не величайся | і на місці для вельмож не зупиняйся.
7 Бо ліпше, коли тобі кажуть: “Вийди сюди”, | ніж як тебе понизять перед князем, | що його бачили твої очі.
8 Судитись не хапайся, | бо що будеш наприкінці чинити, | коли твій ближній тебе засоромить?
9 Залагодь твою сварку з ближнім, | і тайни другого не зраджуй,
10 щоб, як почує хтось, не насміявся з тебе, | - і твоя слава не відступить від тебе.
11 Золоті яблучка в оправі срібній, | - слово сказане до речі.
12 Як кульчик золотий та щирозлотна прикраса, | - так мудрий докоритель для уважного вуха.
13 Що в жнива сніжна прохолода | те вірний посланець тому, хто його посилає: | приносить бо відраду душі свого пана.
14 Як хмари й вітер без дощу, | отак і чоловік, що хвалиться лжедарами.
15 Довготерплячістю можна правителя переконати; | м'який язик ломить і тверду кістку.
16 Знайшов ти мед, їж, скільки потребуєш, | та гляди, щоб з переситу не довелося його вертати.
17 Багато не вчащай до дому друга твого, | а то йому набриднеш, і тебе він зненавидить.
18 Що довбня, меч та стріла гостра, | - те чоловік, який на ближнього ложно свідчить.
19 Що спорохнілий зуб і нога вивихнута, | те саме надія на зрадливого в день нещастя.
20 Як той, хто скидає одіж холодного дня, | і як оцет на салітру, - такий той, | хто співає пісні зажуреному серцю.
21 Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, | як хоче пити, подай води напитись,
22 бо ти збереш на його голову вугілля гаряче, | і Господь заплатить тобі.
23 Північний вітер дощ наганяє, | язик потайний - лице сердите.
24 Ліпше сидіти в кутку на покрівлі, | ніж із жінкою сварливою в спільній хаті.
25 Як вода холодна людині в спразі, | так добра вістка з далекої країни.
26 Як скаламучена криниця, джерело зіпсуте, | так праведник, що піддається злому.
27 Воно не добре багато їсти меду, | і неславно людям досліджувати власну славу.
28 Що місто збурене й без мурів, | те людина, що не панує над собою.