1 Вино - зрадливе, п'янкі напої - буйні; | кожен, хто кружляє їх, - нерозумний.
2 Гнів царський, ніби рик лева; | хто його побуджує, шкодить собі.
3 То честь для чоловіка - сварки уникати; | а кожен дурень розпочинає сварку.
4 Осінь пройшла, і не оре лінивий; | у жнива проситиме, та не матиме нічого.
5 Води глибокі - задума в людськім серці; | але розумна людина їх черпатиме звідти.
6 Чимало людей доброту власну вихваляють, | та вірну людину, хто знайде?
7 Хто ходить у своїй невинності правдиво, | - щасливі його діти після нього!
8 Цар, що на судовому престолі засідає, | всю погань, лиш погляне, розганяє.
9 Хто може сказати: “Я очистив моє серце, | я - чистий від гріха мого?”
10 Дві ваги та дві міри, | - огидне Господеві одне й друге.
11 Вже з того, як поводиться дитина, видно, | чи чисті й праві будуть її вчинки.
12 Вухо, що чує, й око, що бачить, | - Господь створив одне й друге.
13 Не люби спати, щоб не збідніти; | відкрий очі, й будеш ситий хлібом.
14 “Недобре, - недобре!” - каже, хто купує; | а як відійде - не нахвалиться.
15 Є золота й перел багато, | та найдорожча прикраса - уста розумні.
16 Візьми з нього одежу, бо він за чужого ручився; | коли він за чужих ручився, візьми заставу з нього.
17 Солодкий людині хліб, неправдою нажитий, | та потім в його роті жорстви повно.
18 Задуми зміцнюються при нараді; | хитрощами провадити б війну.
19 Той наклепник, хто відкриває тайни; | хто рота широко роззявляє, з тим не братайся.
20 Хто проклинає батька-матір, | того свічка погасне в глухій пітьмі.
21 Майно, швидко набуте на початку, | напослідок не буде благословенне.
22 Не говори: “Відплачу лихом!” |- звірся на Господа, і він тебе врятує.
23 Огидні Господеві двоякі терези; | вага фальшива - річ недобра.
24 Господь керує кроками людини; | людині ж як зрозуміти свою дорогу?
25 Це сіть людині - необачно казати: “Посвячене”, | а по обіті - розмірковувати.
26 Мудрий цар злих провіває, | а потім по них колесом котить.
27 Господній світич - дух людини, | що вивідує всі глибини серця.
28 Милость і правда царя оберігають; | його престол милістю підпертий.
29 Слава молодих - їхня сила; | старих окраса - їхній сивий волос.
30 Побиття аж до крови - лік проти зла, | так само й удари, що доходять аж до нутра.