1 Не покладайся на власні багатства, не кажи, - я самодостатній!
2 Не потурай своїй душі та потузі своїй, щоб не ввели тебе в пожадання твого серця.
3 і не кажи, хто, мовляв, мій володар, - бо каригідне Господь таки скарає.
4 Не говори: «Згрішив, а що мені сталось?» - Господь бо довготерпеливий.
5 Не покладайсь на прощення занадто, гріхи до гріхів додававши,
6 і не кажи: «А що милосердя його велике, то й безліч гріхів мені він відпустить», - бо й милосердя, і гнів є у нього, тож на грішних спаде його обурення.
7 Не гайся повернутися до Господа, не відкладай з днини на днину, бо зненацька вибухне гнів Господній, то й загинеш у годині помсти.
8 Не звіряйсь на багатства, несправедливо набуті: не допоможуть тобі в день нещастя.
9 Не війся у кожному вітрі і не ступай усякою стежкою: так бо робить грішник двоязичний.
10 Стій твердо при своїй думці, і хай одне буде твоє слово.
11 Слухавши, будь скорий, а відповідавши - повільний.
12 Відповідай ближньому, коли відаєш, коли ж ні - поклади долоню на уста собі!
13 І слава, і неслава - в розмові; язик людини - її погибель.
14 Не допусти, щоб тебе називали підшептувачем, і язиком своїм не наклеплюй, бо на злодія сором спадає, і на двоязичного - осуд тяжкий.
15 Ні в великім, ні в малім не провинюйсь, і не ставай з друга ворогом.