17. Людина й створіння 1-15; для Бога все явне 17-23; милосердя супроти розкаяних 24-32

1 Господь сотворив із землі людину, а й знову її до неї повертає.
2 Він число днів і пору людям призначив, і надав їм владу над тим, що на землі.
3 Приоздобив їх силою, собі подібною, і за образом своїм утворив їх.
4 Страх перед ними вклав він у всяке тіло, щоб владарювали над звіриною та птаством.
6 Він дав їм розсудливість, язик та очі, вуха та серце - щоб розважати.
7 Розумною наукою він їх наповнив, - що добре і що зле, вказав він їм.
8 Світло вклав він у їхні серця, щоб їм появити діл своїх велич.
10 Хвалитимуть вони його ім'я святе, оповідаючи про діл його велич.
11 Він їм надав так само й розуміння - життєвий закон передав їм у спадщину.
12 Уклав він із ними вічний союз, навчивши їх судів своїх.
13 Очі їхні бачили велич його слави, а вуха їхні чули голос його слави.
14 Сказав їм: «Бережіться всякої несправедливости!» - і дав кожному з них заповіді щодо ближнього.
15 Їхні путі перед ним завжди - від його очей скритись не можуть.
17 Вождя настановив він кожному народові, але часткою Господа є Ізраїль.
19 Усі діла їхні перед ним - як сонце; очі його безнастанно на їхніх дорогах.
20 Не сховались від нього їхні кривди, і всі гріхи їхні - перед Господом.
22 Милостиня мужа - як печать при ньому, і добродійство людини береже він, мов зіницю ока.
23 А по тому він устане і їм відплатить, - що вони заслугували, воздасть їм поголовне.
24 Та тим, які каються, він змогу дає повернутись, втішає тих, які втратили надію.
25 Навернися до Господа й покинь гріхи; молися перед ним і зменшуй упадки.
26 Повернись до Всевишнього, відвернись від неправди і понад усе не терпи гидоти.
27 Хто ж буде хвалити Всевишнього в аді замість тих живих, які віддають йому шану?
28 Від померлого, якого немає - і хвала не існує: хвалитиме Господа - живий та здоровий!
29 Яка ж велика милість Господня і прощення тим, що навертаються до нього!
30 Бо чоловік не може в собі всього мати, тому що син людський - не безсмертний.
31 Що ясніше за сонце? А й воно затемнюється. Тіло ж і кров - ті про зло лиш міркують.
32 За силами небесних висот він наглядає, сукупність же людська - земля лиш та попіл.