23. Чуйність 1-8; нерозважні присяги 9-11; негожа розмова 12-15; пересторога від нечистоти і перелюбства 16-27

1 Господи, Отче й Владико життя мого, не залиш мене їхньому замислові, не допусти, щоб я з-за них упав.
2 Хто бо думки мої батогом приборкає, а серце моє - повчанням мудрости, щоб не щадити мене у моїм невігластві та й щоб не пропустити їхніх гріхів,
3 щоб мої помилки не були побільшені, щоб мої гріхи не були помножені, щоб я не впав перед моїми ворогами й щоб не зловтішався мій ворог надо мною.
4 Господи, Отче й Боже життя мого, не допусти, щоб зір мій був гордовитий,
5 і лихе пожадання відверни від мене!
6 Змисловість і розпуста хай не володіють мною, не видавай мене сороміцьким пожаданням!
7 З уст повчання слухайте, діти! Хто їх берегтиме, той не пропаде.
8 Грішника впіймають власні уста, обмовник і гордий з-за них упадуть.
9 Уст не призвичаюй твоїх до клятви, не звикай бо клястись ім'ям Святого.
10 Бо як слуга, допитуваний стало, прутів при тому не уникає, так і той, хто кленеться ім'ям Господа постійно, чистим від гріха не залишиться.
11 Хто на клятви щедрий, сповниться беззаконням, і ніколи бич його дому не покине. Завинить, гріх його буде на ньому, а не вважатиме, то згрішить він подвійно. Нещиро поклянеться - не буде виправданий, а й хата його сповниться злиднів.
12 Буває бесіда, що до смерти провадить, - нехай її не буде у спадщині Якова! Таке від благочесних далеким буде, і вони у гріхах не будуть валятися.
13 Не призвичаюй уст до грубої нечемности, бо саме тут і грішне слово.
14 Про батька-матір своїх згадай, коли між вельможами будеш сидіти, щоб перед ними ти на оці мав їх, щоб не поводився ти, мов той дурень, - щоб не побажав ти радше не народитись та й не лихословив день твоїх народин.
15 Людина, що звикла робити закиди, вік свій увесь від того не виправиться.
16 Два роди (людей) гріхи помножують, а третій (на себе) гнів накликає:
17 пристрасть, мов жар палкий, гаряча, - вона не погасне, аж поки не зникне; чоловік, що нечистий власним тілом, - він не спочине, аж вогонь його спалить, - бо безстидний смакує від кожного хліба, тож не заспокоїться до самої смерти;
18 чоловік, що грішить супроти власного ложа, - він каже сам до себе: «Хто бо мене бачить? Темнота круг мене й стіни мене закривають, мене ніхто не бачить, - то чого мав би боятись? Всевишній гріхів моїх не згадає»,
19 а боїться ж бо він лиш людських очей і не знає того, що Господні очі, тисячекротно світліші від сонця, за всіма дорогами людськими наглядають та й промикаються в таємні закутини.
20 Ще перед сотворенням було йому все знане, а вже ж і тоді, коли воно - довершене.
21 Тож такого серед майдану міського скарають, і впіймають якраз там, де він і не сподівався.
22 А так і з жінкою, що покинула чоловіка й придбала спадкоємця від іншого:
23 перше бо - законові Всевишнього не корилась, потім - чоловікові кривду заподіяла, а по-третє - вона перелюбом осквернилась і дітей привела від іншого чоловіка.
24 Тож і таку бо виведуть перед громаду, і дітей її як слід розслідять:
25 і діти її не закоріняться, не принесе плодів її віття.
26 Спомин про себе вона лишить на прокляття, і ганьба її не зітреться ніколи, -
27 і ті довідаються, що потім прийдуть, що немає нічого над острах Господній - нічого солодшого над зберігання Господніх заповідей.