головна сторінка сайту Українська Біблія онлайн
Бут Вих Лев Чис Втор Нав Суд Рут 1 Сам 2 Сам 1 Цар 2 Цар 1 Хр 2 Хр Езр Неєм Тов Юдт Ест 1 Мак 2 Мак Іов Пс Припов Пропов Пісн Мудр Сир Іс Єр Плач Вар ЛистЄр Єз Дан Ос Йоіл Ам Авд Йона Міх Наум Ав Соф Аг Зах Мал
Мт Мк Лк Йн Дія Рим 1 Кор 2 Кор Гал Еф Флп Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тит ФилЄвр Як 1Пет 2Пет 1Йн 2Йн 3Йн Юд Одкр


Аудіо Біблія Українською мовою з субтитрами. Книга премудрості Ісуса сина Сираха розділ 43 слухати онлайн. Відео Біблія, переклад І. Хоменка. Второканонічні книги

43. Сонце 1-5; місяць 6-8; зорі 9-10; веселка 11-12; сніг 13-18; лід 19-22; море 23-26; похвальне слово Творцеві 27-33.

1 Пишнота висот - чистая твердь, вигляд небозводу - видіння слави! 2. Висхідне сонце звіщає на сході; яка бо предивна Всевишнього споруда!
3 Стоячи опівдні, висушує землю, - і хто бо встоїться перед його жаром?
4 Вогонь роздмухують, щоб жар здобути, та сонце палить гори утроє більше! Воно випаровує вогненну пару і блискучим промінням очі сліпить.
5 Великий Господь, що його створив, теж на слово його воно мчить своїм шляхом.
6 Та й місяць завжди о своїй порі визначає часи - знак відвічний,
7 Місяць вказує пору святкувань -світило, що зменшується, аж поки не зникне.
8 Від нього місяць має свою назву, він дивно зростає при своїх відмінах - знамено небесного війська, що світить на горній тверді.
9 Оздоба небес - яснії зорі, світляна прикраса в Господніх висотах:
10 словом Святого стоять за його велінням і не змінюються на чатах своїх.
11 Поглянь на веселку й благослови її Творця: у своєму сяйві вона бо прекрасна!
12 Оперізує небо луком осяйним: її бо нап'яли руки Всевишнього.
13 Велінням своїм він сніг шле на землю, присудом своїм блискавки мече.
14 Тож відчиняються комори його та й хмари вилітають, мов тії птахи.
15 Потугою своєю він згущує хмари, що розпорошуються градом, мов те каміння.
16 На погляд його здригаються гори, з волі його дме південний вітер.
17 Грому його гуркіт землю картає, мов та хуртовина з півночі й вихор.
18 Мов птахів вниз злітаючих, він сніг розсипає, що спадає додолу й осідає сараною: око дивується на красу його блискучу, серце чудується, як він спадає.
19 Він іней сипле на землю, мов сіль, і той, замерзаючи, колючиться шпичками.
20 Вітер холодний з півночі подме, а вже на водах крига твердне, по всій воді простелюється й воду опанцерює.
21 Він гори пожирає, пустиню випалює, зелень винищує, неначе той вогонь.
22 Гоїть усе те - хмара зненацька: роса, що спадає й оживлює по спеці.
23 За задумом власним він безодню втихомирив, а й насадив на ній острови.
24 Ті, що морем плавають, повідають про небезпеки, а ми, теє слухаючи, дивом дивуємось.
25 Там надзвичайні й предивні речі: різнородні тварини та морські потвори.
26 Завдяки йому все здійснилось добре, і все впорядковується Господнім словом.
27 Чимало б ще сказати - та не дійшли б до краю! Тож слів завершення: Він - усе!
28 Де спромогу знайти нам, щоб його прославляти? Він бо величніший від усіх своїх діл.
29 Страхітливий Господь, превеликий, і влада його - предивна!
30 Хваливши Господа, возносіте його мірою змоги - бо він ще вам понад силу; його звеличувавши, сили розгорніте, однак не втомлюйтесь, - бо до краю не дійдете!
31 Хто бачив його й міг повісти б про те? Хто б звеличив його на всю його велич?
32 Багато інших є тайн, ще більших, ніж оці: з діл його ми лише часточку бачимо.
33 Усе бо створив Господь - і мудрість дав благочесним.