49. Йосія 1-7; пророки 8-10; Зоровавел та Ісус, син Йоцадака 11-12; Неємія й інші 13-16

1 Пам'ять про Йосію - мов благовонна суміш, зготована способом мироварським: в устах усіх вона, мов мед, солодка і - наче музика на бенкеті:
2 був добронаставлений, народ навертавши, ще й осоружне беззаконня викорінив.
3 Він своє серце спрямував до Господа, а за часів нечестя - скріпив благочестя.
4 Поза Давидом, Єзекією та Йосією - всі вони вельми себе спроневірили; тим то, покинувши закон Всевишнього, царі юдейські прийшли до занепаду:
5 віддали вони іншим свою потугу, і славу свою - народові чужому.
6 А ті спалили святе вибране місто, геть спустошили його дороги, -
7 за словом Єремії, яким вони нехтували, а який вже в лоні матері був посвячений на пророка, - щоб викорінювати, руйнувати й нищити, а й для того теж, щоб будувати й насаджувати.
8 А й Єзекиїл побачив видиво слави - його показано йому на колісниці херувимів,
9 він бо звістив про повідь ворожу і був для тих добрий, чиї стежки - прямі.
10 Про дванадцятьох же пророків: хай їм кості розквітнуть з могили, бо вони Якова втішали й спасли його вірою сподівання.
11 Як Зоровавела нам звеличити, що мов печатка на правиці?
12 А й Ісуса, сина Йоцадака? Дім Божий за днів своїх здвигли й збудували вони святиню Господеві, яка на вічну славу призначена.
13 Та й про Неємію пам'ять велика - він вивів нам повалені мури, поставив ворота й засуви, відбудував нам наші доми.
14 Нікого на землі не створено таким, як Еноха: він бо забраний був із землі.
15 Ніхто не вродився таким, як Йосиф - провідник братів, підпора народу: кості його були в пошані.
16 Сим та Сет між людьми були славні, та Адам - понад кожне живе створіння.