1 Провідникові хору. На мелодію “Мут лаббен”.
2 Славитиму тебе, о Господи, усім моїм серцем, розповім про всі чуда твої.
3 Я буду радуватися й веселитися з-за тебе, оспівуватиму ім'я твоє, Всевишній.
4 Бо вороги мої назад повернулись, спіткнулися, зникли з-перед лиця твого.
5 Бо ти взяв в оборону мій суд і мою справу, возсівши на престолі. Суддя справедливий.
6 Скартав єси народи, знищив нечестивця, їхнє ім'я стер ти навік-віки.
7 Ворог охляв, руїна його вічна; ти міста понищив: пам'ять по них пропала.
8 А Господь повік перебуває, він свій престол поставив для суду.
9 І правдою судитиме вселенну, і народи розсудить справедливо.
10 Пригнобленому Господь буде захистом, і пристановищем у час скрути.
11 І уповатимуть на тебе, хто знає твоє ім'я, бо ти, о Господи, не покидаєш тих, що тебе шукають.
12 Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, звіщайте між народами діла його величні.
13 Бо месник крови їх пам'ятає, і не забув він крику вбогих.
14 Помилуй мене, Господи; зглянься над лихом, що завдають мені мої ненависники, ти, що мене рятуєш від брам смерти,
15 щоб я оповістив усю твою хвалу в брамі доньки Сіону і тішився твоїм спасінням.
16 Народи провалилися в яму, що самі зробили; у сіті, що порозставляли, запуталась нога їх.
17 Господь явив себе, суд учинив; у творі рук своїх заплутався безбожник.
18 Нехай безбожники зійдуть до Шеолу, усі ті народи, що забули Бога.
19 Бож не назавжди буде забутий бідний, не пропаде навік надія вбогих.
20 Встань, Господи, щоб не подолав смертний; нехай народи на суд перед тобою стануть.
21 Нажени, Господи, страх на них, щоб народи знали, що вони - люди.