1 Давида.
Розсуди, Господи, моїх позовників; воюй проти тих, що боєм ідуть на мене.
2 Візьми щит малий і великий, і встань мені на поміч!
3 Замахнися списом і моїх гонителів стримай; скажи моїй душі: Я твоє спасіння!
4 Нехай засоромляться і застидаються ті, що на життя моє чигають; нехай назад відступлять і почервоніють ті, що замишляють зло на мене.
5 Нехай будуть, як полова на вітрі, ангел Господній нехай їх прожене.
6 Дорога їхня нехай буде слизька й темна, і ангел Господній за ними нехай женеться.
7 Бо без причини тайно нап'яли на мене свої тенета, без причини викопали яму на мене.
8 Нехай зненацька заскочить їх погибель, і тенета, що нап'яли, їх же зловлять; самі впадуть у викопану ними яму.
9 Душа ж моя нехай у Господі веселиться, нехай радіє його спасінням.
10 Уся моя істота скаже: “Господи, хто тобі рівний? Тобі, що вириваєш бідака від сильнішого за нього, бідака та вбогого від захланного.
11 Устають несправедливі свідки, допитують у мене, чого я не знаю.
12 Віддячують мені злом за добро; моя душа у розпачі.
13 Я ж, як вони хворували, надягав волосяницю, присмиряв постом мою душу і моливсь у моїм серці.
14 Немов за приятелем, немов за рідним братом, сумний ходив я; немов у жалобі за матір'ю, засмучений хилився.
15 І коли я хитався, вони раділи й збирались; збирались проти мене і били мене зненацька, рвали мене на шмати безупину.
16 Спокушали мене, сміялися з мене, скрегочучи зубами проти мене.
17 Господи, докіль будеш дивитись? Спаси від рикаючих мою душу, від левенят - мою єдину.
18 Подякую тобі перед великим збором, серед численної громади тебе прославлю.
19 Не дай, щоб злораділи надо мною вороги брехливі, примружували очі ті, що безвинно мене ненавидять.
20 Вони бо не про мир говорять, а на найтихіших на землі лукаве замишляють.
21 І на мене роззявляють рот свій, кажуть: “Ага! Ага! Бачили очі наші!”
22 Ти бачив, Господи! Не мовчи, о Господи, не віддаляйсь від мене!
23 Прокинься й устань мені на оборону, мій Боже й мій Господи, за мою справу!
24 Обстань за мною, Господи, по справедливості твоїй! Мій Боже, нехай не злорадіють надо мною,
25 нехай не думають у своїм серці: “Ага! Ми досягли свого!” Нехай не кажуть: “Ми його заїли!”
26 Нехай осоромляться й застидаються всі ті разом, що радіють моєму лиху; нехай укриються соромом і стидом ті, що гордовито несуться проти мене.
27 Нехай ликують і веселяться ті, що сприяють моїй справі, і завжди кажуть: “Нехай возвеличиться Господь, якому любий спокій слуги свого.”
28 Язик мій тоді звіщатиме твою справедливість, твою хвалу щоденно.