Переклад Івана Хоменка, Книга Псалмів - Псалом 71 читає Ігор Козлов

Псалтир - 71 Псалом читає Микола Козій


(70) Молитва переслідуваного старця

1 До тебе, Господи, я прибігаю; не дай осоромитися повіки.
2 У твоїй справедливості вирятуй мене і визволь; прихили до мене твоє вухо і спаси мене.
3 Будь скелею пристановища для мене, твердинею міцною, щоб мене врятувати. Бо ти моя скеля й моя твердиня.
4 О Боже мій, спаси мене з рук беззаконних, із жмені неправедника й гнобителя.
5 Бо ти моя надія, Господи, - Господь моє уповання від юности моєї.
6 На тебе покладався я від материнського лона, вже від утроби матері моєї ти - мій покровитель; ти - моя хвала завжди!
7 Для багатьох став я немов чудовиськом, але ти - моя сила.
8 Уста мої повні хвали твоєї, твоєї слави - повсякденно.
9 Не відкидай мене, коли постаріюсь, не покидай мене, коли зникне моя сила.
10 Бо вороги мої говорять проти мене; ті, що чигають на моє життя, змовляються купою,
11 кажучи: «Бог його покинув; гоніть за ним і зловіть його, бо визволителя не має!»
12 Боже, не віддаляйсь від мене; Боже мій, поспіши мені на поміч!
13 Хай осоромляться, хай щезнуть противники душі моєї; нехай вкриє ганьба й зневага тих, що бажають зла мені.
14 А я завжди уповатиму, все більш і більш тебе хвалитиму.
15 Уста мої звіщатимуть твою справедливість, повсякденно - діла твого спасіння, не знаю бо числа їм.
16 Я розповім про твої могутні дії, о Господи, мій Боже! Я прославлятиму твою справедливість, тебе єдиного.
17 Боже! Ти вчив мене вже змалку, і досі я оповідаю про діла твої чудесні.
18 Аж до самої старости й сивини - не покидай мене, о Боже, поки не оповім про твоє рамено цьому роду, усім, що прийдуть, - про твою потугу
19 і про твою справедливість, Боже, що сягає аж до неба, Ти учинив діла великі: Боже, хто рівний тобі?
20 Ти, що дав мені зазнати силу лихих злиднів, знову оживи мене і знову виведи мене наверх із земних безодень.
21 Збільши мою повагу, потіш мене знову.
22 І я буду тебе на гарфі прославляти, вірність твою, мій Боже; співатиму тобі, Святий Ізраїля, на гуслах!
23 Уста мої возрадуються вельми, коли буду тобі співати, - душа моя, яку ти вирятував.
24 Язик мій теж звіщатиме повсякденно твою справедливість, бо вкрилися соромом і почервоніли тії, що бажають мені лиха.