Переклад Івана Хоменка, Книга Псалмів - Псалом 109 читає Ігор Козлов

Псалтир - 109 Псалом читає Микола Козій


(108) Прохання про рятунок від ворогів 1-5; 21-31; догана ворогові 6-20

1 Провідникові хору. Псалом. Давида. Боже моєї хвали, не мовчи!
2 Бо губи грішні й лукаві вони на мене розпустили, брехливим язиком зо мною говорили;
3 і словами ненависти мене обступили, зо мною воювали без причини.
4 За любов мою вони зо мною ворогують; я ж молюся.
5 Зло за добро навалюють на мене і ненависть замість любови.
6 Пусти лукавого до нього, і обвинуватель хай стоїть праворуч нього.
7 Як стане на суді, хай вийде винуватий; і його молитва хай йому за гріх буде.
8 Віку свого хай не звікує, уряд його хай візьме інший.
9 Сини його хай стануть сиротами, а його жінка - удовою.
10 Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, нехай повиганяють їх з їхніх хат-пусток.
11 Нехай лихвар загарбає все, що той має, і чужі нехай розграбують його працю.
12 Нехай ніхто над ним не має милосердя, ніхто нехай не милує його сиріток.
13 Потомство його нехай згине, у другім поколінні ім'я їхнє хай буде стерте.
14 Хай перед Господом згадається провина його предків, гріх матері його нехай не затреться, -
15 хай будуть перед Господом назавжди, щоб він міг знищити з землі їхню пам'ять.
16 За те, що він не мав на думці чинити милосердя, але переслідував нужденного та злиденного, і розбитого серцем готовий був убити.
17 Любив прокляття: хай же спаде на нього! Благословення не хотів: хай же відійде від нього!
18 Нехай одягнеться, немов одежею, прокляттям, хай увійде, мов вода, у його нутро і, як олива, в його кості!
19 Нехай йому буде, немов одежа, що його вкриває, неначе пояс, що ним він підперізується завжди.
20 Така від Господа нехай буде заплата тим, що мене обвинувачують і що на мене зле говорять.
21 Ти ж Господи, о Боже, чини зо мною ради твого імени! Спаси мене, бо добра твоя милість,
22 бо я недужий та бідний, і серце моє зранене в моїх грудях.
23 Неначе тінь, що похилилась, я зникаю: неначе сарану мене стрясають.
24 Коліна в мене хитаються від посту; тіло моє змарніло без жиру.
25 Сміховиськом для них я зробився; вони, побачивши мене, кивають головою.
26 Поможи мені, о Господи, мій Боже! Спаси мене по твоєму милосердю!
27 Щоб вони знали, що то твоя рука, що ти, Господи, оте вчинив.
28 Нехай собі кленуть, а ти благослови! Встануть вони й осоромляться, а слуга твій буде радіти.
29 Противників моїх хай поб'є сором, нехай огорнуться, немов плащем, власною ганьбою.
30 Я буду вельми дякувати Господеві моїми устами, хвалитиму його між багатьма.
31 Бо він стояв праворуч бідака, щоб урятувати його від тих, що хочуть засудити його душу.