1 «Чи знаєш час, коли гірські кози котяться? | Чи спостеріг пологи ланей?
2 Можеш порахувати місяці, за яких вони вагітні ходять? | Чи знаєш час, коли вони родять?
3 Вони злягають, приводять своїх діток | і пускають плід свій.
4 Діти їхні кріпнуть, ростуть у пустині, | відходять і не повертаються вже більше.
5 Хто пустив дикого осла на волю? | Хто розв'язав пута онагра,
6 якому я призначив степ на житло, | солонці на перебування?
7 Він кпить з гармидеру у місті, | крик погонича не чує.
8 Він нишпорить по горах, на своєму пасовиську, | вишукуючи всяку зелень.
9 Чи схоче служити тобі буйвол? | Чи заночує він при яслах у тебе?
10 Чи ти прив'яжеш йому до шиї посторонок? | Чи боронуватиме він за тобою ниву?
11 Чи покладешся на нього, тим що велика в нього сила, | і лишиш на нього твою працю?
12 Чи будеш певний, що він назад прийде | і завезе зерно на тік твій?
13 Крило у струся красне, | пір'я й пух у нього гарні?
14 Коли кладе на землі свої яйця | і на піску їх вигріває,
15 він забуває, що нога їх може роздушити, | що дикий звір їх може розтоптати.
16 До власних дітей він жорстокий, | мов би вони не його були; | йому байдуже, що праця його марна.
17 Бо Бог позбавив його глузду, | не наділив його розумом.
18 Але скоро здійметься, махнувши крильми, | з коня й комонного сміється!
19 Хіба то ти даєш коневі силу? | Вдягаєш гривою його шию?
20 Силуєш його, неначе сарану, стрибати? | Його величне іржання жах наводить.
21 Він риє копитами землю й силою радіє, | кидається назустріч зброї.
22 Він зо страху сміється, нічого не боїться, | перед мечем не відступає.
23 Над ним гуркоче сагайдак, | вогненний спис і ратище.
24 В тріпотливому запалі він мов глитає землю, | не може встоятись коли сурма засурмить.
25 Щоразу, як засурмить, він іга-га! - каже, | здалека чує битву, | грімкий голос старшин і військовії кличі.
26 Чи то твоєю мудрістю літає сокіл, | на південь простягає крила?
27 Чи на твій наказ орел летить угору, | гніздо собі на висоті звиває?
28 Живе на скелі і ночує, | на верхах зубчастих та на твердинях.
29 Звідти чигає він на здобич, | очі його бачать далеко.
30 Його орлята кров смокчуть: | де труп - і він там!»