Заклик до справедливости 1-2; гріх віддаляє від Бога та від мудрости 3-11; і стягає на себе кару 12-16
1
Полюбіте справедливість, ви, що правите землею! | Роздумуйте про Господа в правоті | й у простоті серця шукайте його!
2
Його знаходять ті, що його не спокушають, | і він являється тим, що йому не спроневіряються.
3
Думки ж лукаві від Бога віддаляють, | і всемогутність, коли її спокушати, присоромлює безумних.
4
Бо в душу, яка лихе мислить, мудрість не ввійде, | ані не оселиться в тілі, запроданім гріхові.
5
Святий бо Дух-виховник від лукавства тікає, | відступає від гадок безглуздих | і віддаляється, коли виринає кривда.
6
Мудрість же - дух, що людей любить, | однак, не лишає уст хулителя безкарними; | бо Бог - свідок його нутра, | вірний дослідник його серця, | і чує, що його язик говорить.
7
Дух бо Господній наповнює всесвіт | і - як Вседержитель - знає кожне слово.
8
Тому ніхто не може таїтись, хто говорить несправедливе, | і не мине його караюча справедливість.
9
Безбожного задуми підуть під розслід, | слів його гомін до Господа долине, | щоб покарати його беззаконня;
10
бо ревниве вухо все чує, | і навіть шепіт нарікань від нього не затаїться.
11
Тож бережіться пустого нарікання | і здержуйте язик від обмови, | бо і потаємне слово не перейде гладко» | і брехливі уста погублять душу.
12
Не шукайте собі смерти вашим життям безпутнім | і не накликайте погибелі на себе ділами рук ваших.
13
Бо Бог не створив смерть, | ані не радіє з погибелі живучих.
14
Він бо створив усе на те, щоб існувало, | і творіння світу - спасенні; | нема в них жадної погубної їді | і царства смерти на землі немає,
15
бо справедливість - безсмертна.
16
А безбожні ділами й словами смерть на себе накликають | і, взявши собі її за приятельку, гинуть за неї; | союз із нею заключають, | тому вони варті, щоб належати до неї.