Привіт 1-4; вимоги до єпископа 5-9; ложні вчителі 10-16
1
Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя
2
в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом,
3
- який слушного часу об'явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, -
4
Титові, щирому синові у спільній вірі: благодать і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, нашого Спаса.
5
Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав:
6
коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність.
7
Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п'яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи,
8
а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий,
9
який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати.
10
Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних.
11
їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім'ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба.
12
Сказав один з них, власний пророк їхній: Крітяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі.
13
Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі,
14
щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди.
15
Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління;
16
Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні.