1 Заговорив Білдад із Шуаху та й мовив:
2 «Доки ж таке говоритимеш, | і слова твоїх уст будуть, неначе буревій?
3 Чи то ж Бог перекручує право, | і Всемогутній кривить справедливість?
4 Коли діти твої згрішили проти нього, | то він і видав їх у руки їхніх переступів.
5 Ти ж, якіцо будеш шукати Бога, | як Всемогутнього будеш благати,
6 як будеш чистий, правий, | то він тепер напевне дбатиме про тебе | й обновить тобі домівку правди.
7 І твоє перше щастя буде маленьким, | та сильно забуяє те, що прийде.
8 Спитай лишень у давніх поколінь, | уважай на досвід предків,
9 бо ми, вчорашні, не знаємо нічого, | тінь на землі - дні наші.
10 Вони навчать тебе і тобі скажуть, | візьмуть науку зо свого серця.
11 Хіба росте тростина без мочару? | Чи очерет буяє на безвідді?
12 Ще в повному цвіту він, ще не стятий, | а вже раніш, ніж інша трава, в'яне.
13 Отака доля всіх, що забувають Бога, | надія ж нечестивого пропаща.
14 Його надія - нитка, | а певність - павутиння.
15 Обіпреться об дім свій, та цей не встоїться; | ухопиться за нього, -не вдержиться.
16 Він повний сил на сонці, | його галуззя поза сад сягає;
17 поміж каміння вплітається його коріння | і врізується в саме серце скелі.
18 Та коли вирвуть його з його місця, | воно зрікається його: Я тебе не знаю!
19 Тож так гниє він на дорозі, | коли з землі вже інші виростають.
20 О ні! Безвинного Бог не відштовхує, | ані злочинцеві руки не простягає.
21 Він ще наповнить уста твої сміхом, | уста твої веселим окликом.
22 І ворогів твоїх стид укриє, | і намет нечестивих зникне.»