Привіт і подяка 1-2; особисті повідомлення 3-11; самооборона 12-24
1
Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:
2
благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
3
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,
4
що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.
5
Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.
6
Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.
7
Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.
8
Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.
9
Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.
10
Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,
11
якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.
12
Слава наша - це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, - у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.
13
Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,
14
як вже зрозуміли нас частинно, що ми - ваша слава, як і ви - наша в день Господа нашого Ісуса Христа.
15
В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,
16
а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.
17
Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?
18
Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»
19
Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували - я, Сильван і Тимотей, - не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.
20
Скільки бо обітниць Божих у ньому - «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.
21
Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,
22
який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.
23
А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.
24
Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати - вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.