головна сторінка сайту Українська Біблія онлайн
Бут Вих Лев Чис Втор Нав Суд Рут 1 Сам 2 Сам 1 Цар 2 Цар 1 Хр 2 Хр Езр Неєм Тов Юдт Ест 1Мак 2 Мак Іов Пс Припов Пропов Пісн Мудр Сир Іс Єр Плач Вар ЛистЄр Єз Дан Ос Йоіл Ам Авд Йона Міх Наум Ав Соф Аг Зах Мал
Мт. Мк Лк Йн Діяння Рим 1Кор 2Кор Гал Еф Флп Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тит ФилЄвр Як 1Пет 2Пет 1Йн 2Йн 3Йн Юд Одкр


Переклад Івана Хоменка, Буття - Розділ 8 читає Ігор Козлов


Потоп припиняється 1-8; птахи розвідують 9-12; вихід із ковчегу 13-22

1 Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати.
2 Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився.
3 Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п'ятдесят днів, опали;
4 і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату.
5 А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів'я.
6 По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі,
7 і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі.
8 Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі.
9 Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе.
10 Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега.
11 І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили.
12 Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього.
13 На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, – аж ось поверхня землі була суха,
14 а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла.
15 Тоді Бог сказав до Ноя:
16 "Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою.
17 Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі."
18 І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів.
19 Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу.
20 Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику.
21 Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: "Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.
22 Покіль земля землею, – сівба й жнива, холод і спека, літо й зима, день і ніч не перестануть більше бути."