Буття (переклад Івана Хоменка)

¹ Отож Йосиф пішов і повідомив фараона: "Мій батько", каже, "і мої брати зо своїми вівцями й зо своїм товаром та зо всім, що мають, прибули з Ханаан-краю, і ось вони в Гошен-землі."

² Та й узяв він п'ятьох чоловіків з-поміж своїх братів і появив їх фараонові.

³ А фараон спитав його братів: "Коло чого ж ви пораєтеся?" Вони й відповіли фараонові: "Скотарі — раби твої, так ми, як і наші батьки."

⁴ Далі вони кажуть до фараона: "Ми прийшли побути в цьому краю, бо немає пасовиська вівцям твоїх рабів, тяжкий бо голод у Ханаан-краю. Тож дозволь рабам твоїм оселитися в Гошен-землі."

⁵ На те сказав фараон до Йосифа: "Твій батько і твої брати прибули до тебе.

⁶ Єгипетська країна перед тобою. На найліпшій землі осели батька твого і твоїх братів. Нехай оселяться в Гошен-землі. А як знаєш, що між ними є які здібні люди, то настанови їх наглядачами над моїми стадами."

⁷ Тоді привів Йосиф Якова, свого батька, і появив його фараонові, та й Яків привітав фараона.

⁸ Фараон же спитав Якова: "Скільки років життя твого?"

⁹ А Яків відповів фараонові: "Час кочування мого — сто тридцять років. Мало їх і важкі були вони — роки мого життя; не досягли вони числа літ моїх батьків."

¹⁰ І знову благословив Яків фараона та й відійшов з-перед фараонового обличчя.

¹¹ Та й так Йосиф оселив свого батька і своїх братів і дав їм посілість в Єгипетській країні, в найкращій околиці, в землі Рамсес, як повелів був фараон.

¹² Наділив Йосиф і хлібом свого батька й своїх братів і всю родину свого батька, відповідно до числа людей.

¹³ В усій країні не було хліба, бо настав вельми тяжкий голод, так що й Єгипетська країна й Ханаан-край умлівали від голоднечі.

¹⁴ Йосиф же зібрав усі гроші, які були в Єгипетській країні та в Ханаан-краю за збіжжя, що його купували люди, й заніс ті гроші в палату фараона.

¹⁵ Коли гроші були вже витрачені в Єгипетській країні й у Ханаан-краю, тоді прийшли всі єгиптяни до Йосифа та й кажуть: "Дай нам хліба! Чого це ми маємо вмирати перед тобою? Скінчились бо наші гроші."

¹⁶ А Йосиф каже: "Приженіть вашу худобу, і я дам вам хліба за вашу худобу, коли не стало грошей."

¹⁷ І вони стали приганяти до Йосифа свою худобу, а він давав їм хліб за коней, овець, волів та за ослів, і так прохарчовував їх хлібом за всю їхню худобу в тому році.

¹⁸ Коли ж минув рік, вони прийшли до нього наступного року та й кажуть йому: "Не будемо таїти від нашого владики, що й грошам кінець і скотина наша в нашого володаря. Не зосталось для нашого владики вже аж нічого, як тільки наші тіла й наші землі.

¹⁹ Чого ж нам гинути перед очима в тебе, нам і землі нашій? Купуй нас і нашу землю за збіжжя, то й будемо ми й наша земля фараонові підневільними. Дай тільки нам насіння на засів, і будемо ми жити, не помремо, та й земля наша не спустошиться."

²⁰ Тож закупив Йосиф для фараона всю Єгипетську землю, бо кожний з єгиптян продали своє поле фараонові, тому що притиснув їх голод. Отак уся земля стала фараоновою.

²¹ А людей переселив у міста від одного до другого кінця Єгипту.

²² Тільки землі жерців він не закупив, бо жерці мали приділ від фараона й живилися з того свого приділу, що його давав їм фараон; тому то вони й не продали своєї землі.

²³ Тоді Йосиф сказав народові: "Оце купив я нині вас і вашу землю для фараона. Ось вам насіння: засівайте землю;

²⁴ а під час збору п'ятину будете давати фараонові, чотири ж частини будуть для вас на засів поля та на прожиток, вам і родинам вашим."

²⁵ А вони відповіли: "Ти врятував життя нам! Ми знайшли ласку в очах нашого владики; будемо рабами фараонові."

²⁶ Отож установив Йосиф такий закон на землю в Єгипті, який має силу й досі: п'ятину прибутків давати фараонові, тільки земля жерців не стала фараоновою.

²⁷ Отже ізраїльтяни осілися в Єгипетській країні, в землі Гошен. Вони придбали там посілості, були плідні і множилися вельми.

²⁸ Яків прожив ще в Єгипетській країні сімнадцять років, віку ж його життя було сто сорок і сім років.

²⁹ А коли прийшов час Ізраїлеві вмирати, то прикликав він свого сина Йосифа й каже до нього: "Як я знайшов ласку в твоїх очах, поклади, будь ласка, твою руку під моє стегно та приречи вчинити мені ласку й вірність: не ховай мене в Єгипті;

³⁰ бо хочу лежати з моїми батьками. Ти винесеш мене з Єгипту й поховаєш у їхній гробниці." Він же відповів: "Зроблю по твоєму слову!"

³¹ Тоді Яків каже: "Клянись мені!" І той поклявся йому. Тоді приклонивсь Ізраїль до узголов'я свого ліжка.