головна сторінка сайту Українська Біблія онлайн
Бут Вих Лев Чис Втор Нав Суд Рут 1 Сам 2 Сам 1 Цар 2 Цар 1 Хр 2 Хр Езр Неєм Тов Юдт Ест 1Мак 2 Мак Іов Пс Припов Пропов Пісн Мудр Сир Іс Єр Плач Вар ЛистЄр Єз Дан Ос Йоіл Ам Авд Йона Міх Наум Ав Соф Аг Зах Мал
Мт. Мк Лк Йн Діяння Рим 1Кор 2Кор Гал Еф Флп Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тит ФилЄвр Як 1Пет 2Пет 1Йн 2Йн 3Йн Юд Одкр


Переклад Івана Хоменка, Буття - Розділ 44 читає Ігор Козлов

Буття

Украдена чаша 1-17; Юда як закладник 18-34

1 Потім Йосиф звелів старшому над його домом: Наповни мішки чоловіків збіжжям, скільки зможуть нести, і вклади гроші кожному в його мішок зверху.
2 А мою чашу, срібну чашу, покладеш найменшому в мішок зверху, разом з його грішми за хліб. І той зробив так, як велів Йосиф.
3 Раннім ранком відпущено людей, їх самих і їхніх ослів.
4 Та ледве вони вийшли з міста, ще не були й далеко, аж Йосиф каже тому, що був над його домом: Уставай, біжи за тими людьми, а як доженеш їх, то скажи їм, чому це ви, мовляв, заплатили злом за добро?
5 Таж то чаша, що з неї п'є мій владика, ще й ворожить на ній. Ви зле зробили, вчинивши таке.
6 Отож наздовнагши він їх, передав їм ті слова.
7 А вони йому відповіли: Навіщо владика такі слова говорить? Де ж би таке могло бути, щоб твої раби допустилися такого діла!
8 Оце гроші, що їх ми знайшли в наших мішках під верхом, назад тобі принесли з Ханаан-краю, - то як же б ми крали з дому твого владики срібло чи золото?
9 Знайдеться в когонебудь із твоїх рабів чаша, хай йому й смерть, та ще й ми будемо нашому владиці рабами.
10 А той каже: Нехай воно тепер так і буде, як ви сказали: той, у кого знайдеться чаша, буде мені рабом, ви ж будете невинні.
11 Метнулися вони, та й кожен скинув свій лантух на землю і кожний свій мішок розв'язав.
12 Він обшукав, почавши від найстаршого, а скінчивши на найменшім, - і знайшлася чаша в мішку Веніяминовім.
13 Тоді пороздирали вони на собі одежі й, нав'ючивши кожен свого осла, повернулися назад у місто.
14 Увійшов отже Юда зо своїми братами до Йосифа в дім, - а він був ще там, - та й попадали перед ним ниць на землю.
15 А Йосиф промовив до них: То що за вчинок ви зробили? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, напевне ворожить?
16 На те Юда відповів: Що ж нам казати нашому владиці? Що говорити? Як нам виправдатись? Бог відкрив провину рабів твоїх. Ми ж раби владиці, так ми, як і той, у кого знайшлась оця чаша.
17 А Йосиф каже: Де ж би я таке робив?! Той, у кого знайдено чашу, буде мені рабом, а ви йдіть у мирі до вашого батька.
18 Тоді приступив до нього Юда й каже: Прошу, владико, дозволь твоєму рабові промовити до мого владики на вухо й не прогнівись на твого раба, бож ти - як сам фараон.
19 Владика питав був своїх рабів, чи є, мовляв, у вас батько або брат?
20 Ми відповіли владиці: Є в нас старенький батько й молодий брат, який народився в нього під старість. Брат його вмер і він один зостався з дітей своєї матері, то й полюбив його батько.
21 Ти ж сказав до твоїх рабів: Приведіть його до мене, щоб я поглянув на нього.
22 Ми ж відповіли владиці: Не може хлопець лишити свого батька, бо як лишить свого батька, то той умре.
23 Тоді ти сказав до рабів твоїх: Коли не прийде ваш найменший брат з вами, не бачити вам більше лиця мого.
24 І як ми повернулися до твого раба, мого батька, то й розповіли слова владики.
25 Тоді батько наш сказав: Ідіть знову, купіть нам трохи харчів.
26 А ми відповіли: Не можемо йти. Як буде з нами наш найменший брат, то підемо. Ми бо не можемо з'явитися перед лицем цього мужа, коли не буде з нами нашого найменшого брата.
27 Тоді твій раб, мій батько, каже до нас: Ви самі знаєте, що двох тільки вродила мені моя жінка.
28 Один з них пішов від мене, і я сказав: Певно роздерто його на кавалки! та й не бачив я його й досі.
29 Як же ви візьмете від мене ще й цього і спіткає його якесь лихо, то мене, сивоголового, зведете від смутку до Шеолу.
30 Тож як тепер прийду до твого раба, а мого батька, і хлопця не буде з нами - його ж душа так зв'язана з душею хлопця -
31 і станеться, коли він тільки побачить, що хлопця немає, то помре; та й так твої раби зведуть твого сивоголового раба, нашого батька, смутком у Шеол.
32 Тому що я, твій раб, заручив собою своєму батькові за хлопця, бо сказав: Як не приведу я його назад до тебе, то я буду винен перед моїм батьком на все моє житя.
33 Тепер отже благаю тебе, щоб твій раб зостався моєму владиці невільником замість хлопця, а хлопець нехай повернеться зо своїми братами.
34 Бо ж як мені йти назад до свого батька, коли хлопця не буде зо мною? Хіба, щоб дивитися на горе, що постигне мого батька.