Переклад Івана Хоменка, Буття - Розділ 34 читає Ігор Козлов

Буття

Зганьблення Діни 1-12; обрізання сихемців 13-19; прийняття умов 20-24; переступ Симеона та Леві 25-29; спротив Якова 30-31

1 Раз вийшла Діна, дочка Лії, що її породила вона Яковові, подивитися на дочок країни.
2 Побачив її Сихем, син Хамора хіввія, князя того краю, вхопив її, ліг з нею й знасилував її.
3 І серце його прив'язалося до Діни, дочки Якова, і він покохав дівчину та й утішав її.
4 Каже Сихем до Хамора, свого батька: "візьми мені це дівча за жінку."
5 Довідавсь Яків, що Сихем збезчестив Діну, його дочку, однак, через те що сини його були з худобою в полі, він мовчав, поки вони не повернулись.
6 Хамор, батько Сихема, прийшов до Якова поговорити з ним.
7 Тим часом надійшли Яковові сини з поля. Коли зачули, що сталося, досада пойняла їх і запалали вони великим гнівом, що Сихем заподіяв безчестя супроти Ізраїля, лігши з дочкою Якова, а того ж не можна чинити.
8 Хамор став говорити з ним, кажучи: "Сихем – мій син, серце ж його закохалося в вашу дочку. Віддайте, будь ласка, її йому за жінку.
9 Та й своячтесь з нами: дочок ваших віддавайте нам і беріть собі наших.
10 Тоді ви житимете з нами. Бо країна перед вами (відкрита): осідайте, промишляйте, набувайте майна в ній."
11 А Сихем каже до її батька та братів: "Якби ж то я знайшов ласку в очах ваших! Я дам, що забажаєте від мене.
12 Накладіть на мене хоч яку високу ціну (посагу) і дарунки, – дам скільки скажете мені, тільки дайте мені дівча за жінку."
13 Сини ж Якова відповіли Сихемові й Хаморові, його батькові, говоривши нещиро, – він бо збезчестив Діну, їхню сестру.
14 Сказали вони до них: "Не можна нам зробити того – віддати сестру нашу необрізаному; це для нас ганьба.
15 Ми лиш тоді пристанемо на ваше, коли ви будете, як ми: обріжете в себе всіх чоловічої статі.
16 Тоді будемо видавати за вас наших дочок, а брати собі ваших дочок, і житимемо з вами та й станемо одним народом.
17 Коли ж ви не послухаєте нас і не обріжетеся, то ми заберемо нашу дочку й підемо геть."
18 Сподобалися їхні слова Хаморові та Сихемові, синові Хамора,
19 і юнак не завагався зробити те, бо був закоханий у дочку Якова. Був же він найбільше поважаний з усього дому свого батька.
20 Оттоді Хамор і Сихем, його син, прийшли до воріт свого міста й промовили до громадян ось так:
21 "Ці люди – прихильні нам. Нехай оселюються в країні і промишляють у ній; країна бо широка перед ними доволі. Дочок їх братимемо собі за жінок, а наших дочок віддаватимем за них.
22 Однак ті люди згоджуються осісти з нами й зробитися одним народом лише тоді, коли кожне чоловічої статі між нами буде обрізане, як вони самі.
23 Стада їхні, майно їхнє та всяка їхня скотина – хіба ж не наші вони? Пристаньмо тільки на їхню умову, і вони осядуться з нами."
24 І послухали Хамора та Сихема, його сина, всі, що вийшли до воріт свого міста, й пообрізувалось кожне чоловічої статі (принаймні ті, що вийшли до брами міста).
25 Було ж то на третій день, як вони розхворілись, тоді два сини Якова, Симеон та Леві, брати Діни, взяли кожен свого меча та й увійшли непомітно в місто й повбивали всіх мужчин.
26 Хамора та Сихема, його сина, стяли мечем та й забрали з Сихемового дому Діну й пішли геть.
27 Інші сини Якова напали на ранених і розграбували місто, бо збезчещено сестру їхню.
28 Овець їхніх, товар їхній, ослів їхніх і те, що було в місті та що було на полі, позабирали.
29 А все майно їхнє, усіх їхніх дітей та жінок їхніх побрали у бран та й розграбували все, що було по домах.
30 Тоді сказав Яків до Симеона й до Леві: "Горе навели ви на мене, ви вчинили мене ненависним для мешканців цього краю, ханаанян і перізіїв. Людей у мене мало, вони ж зберуться проти мене, нападуть на мене, і я загину; я і дім мій."
31 На те вони відповіли: "Хіба смів він поводитися з нашою сестрою як з повією?"