|
Слухати Перша книга Царів розділ 2 сучасний переклад без музики
Слухати Перша книга Царів розділ 2 сучасний переклад з текстом
1 Коли наблизився час Давидові померти, він проголосив своєму синові Соломону Заповіт у таких словах: 2 Я відходжу в дорогу, призначену для всіх людей на землі. Тож будь сильним і покажи себе достойним мужем! 3 Вірно дотримуйся наказів ГОСПОДА, свого Бога, й ходи Його дорогами, виконуючи Його Заповіді та Його постанови; пильнуй Його закони та Його свідчення, записані у законі Мойсея, аби тобі щастило в усьому, що робитимеш і скрізь де ти обертатимешся, 4 аби й Господь міг дотриматись Своєї обітниці, яку Він дав мені, говорячи: Якщо твої нащадки виконуватимуть свої обов’язки, й ходитимуть переді Мною в істині від щирого свого серця і від усієї своєї душі, то ніколи не забракне у тебе спадкоємця на троні Ізраїлю! 5 Ти також знаєш, що мені зробив Йоав, син Церуї, і як він повівся з двома військовими командирами Ізраїлю, — з Авнером, сином Нера, та Амасом, сином Єтера. Він підступно вбив їх, помстившись за кров, пролиту на війні, — і то в мирний час, — заплямувавши таким чином невинною кров’ю свій військовий пояс, що на його крижах, та своє взуття, що на його ногах. 6 Тож учини, як тобі підкаже твоя мудрість, але не допусти, щоб його сивина з миром зійшла в могилу. 7 Що ж до синів Барзіллая з Гілеаду, то вияви до них прихильність, аби вони були серед тих, котрі споживають їжу за твоїм столом, адже вони стали мені в пригоді, коли я втікав від твого брата Авесалома. 8 Є ще в тебе веніямінець Шімей, син Ґери з Бахуріма. Він злісно проклинав мене того дня, коли я йшов у Маханаїм. Проте він вийшов мені назустріч до Йордану, і я присягнув йому ГОСПОДОМ, пообіцявши: Я не страчу тебе мечем! 9 Ти ж не залишай його непокараним; як мудрий чоловік, ти знатимеш, що з ним учинити, аби його сивина зійшла в могилу, зрошеною кров’ю… 10 Отже, Давид спочив зі своїми батьками; його поховали в Давидовому місті. 11 Загальний період царювання Давида над Ізраїлем становив сорок років. У Хевроні він царював сім років, а в Єрусалимі його правління тривало тридцять три роки. 12 Тож Соломон зійшов на трон свого батька Давида, і його владарювання було дуже міцним. 13 Якось Адонія, син Хаґґіти, прийшов до матері Соломона, Вірсавії. Коли вона запитала: Чи ти прийшов з миром? — він відповів: З миром! — 14 і додав: Маю до тебе справу. Вона ж сказала: Говори. 15 Тоді він промовив: Ти знаєш, що царство належало мені, й увесь Ізраїль сподівався, що я стану царем, однак все змінилось, і царство дісталось моєму братові, оскільки так було визначено ГОСПОДОМ. 16 Зараз я маю до тебе одне прохання, — не відмов мені! Вона сказала йому: Говори! 17 Тоді він каже: Поговори з царем Соломоном, — адже він тобі не відмовить, — аби він віддав мені за дружину шунамійку Авішаґу! 18 Вірсавія відповіла: Добре, я поговорю з царем про тебе. 19 І коли Вірсавія прийшла до царя Соломона, аби поговорити з ним про Адонію, цар підвівся й пішов їй назустріч; вклонився матері, після чого знову сів на своєму престолі. Був також поставлений престол для матері царя, і вона сіла праворуч нього. 20 Після цього вона сказала: Я маю до тебе одне невелике прохання, лише не відмов мені! І цар відповів їй: Проси, моя мамо, я, напевно, не відмовлю тобі! 21 Тоді вона сказала: Нехай шунамійку Авішаґу віддадуть за дружину твоєму братові Адонії! 22 Відповідаючи, цар Соломон сказав своїй матері: Чому ти просиш для Адонії лише шунамійку Авішаґу? Тож проси для нього також і царство, адже він є моїм братом, до того ж старшим за мене, і на його боці священик Авіятар, та Йоав, син Церуї! 23 Після цього присягнувся цар Соломон ГОСПОДОМ, заявивши: Нехай так, чи інакше учинить зі мною Бог, та ще й додасть, якщо Адонія за свої слова не поплатиться життям! 24 Тож сьогодні, як живий ГОСПОДЬ, Котрий мене зміцнив і посадив мене на троні мого батька Давида, і Який, за Своєю обітницею, підтримав мій дім (рід), — Адонія має померти! 25 Цар Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, і той стратив його. Отже, Адонія помер. 26 А священикові Авіятару цар звелів: Відправляйся в Анатот на свою родинну посілість, адже ти також заслуговуєш смерті. Проте сьогодні ти не будеш страчений, оскільки ти носив Ковчег Владики ГОСПОДА перед моїм батьком Давидом, і страждав так само, як страждав мій батько! 27 І Соломон позбавив Авіятара гідності ГОСПОДНЬОГО священика. Так виконалось слово ГОСПОДА, яке Він провістив у Шіло щодо родини Ілія. 28 Коли про все це дізнався Йоав, — адже Йоав також був прибічником Адонії, хоча й раніше виступав проти Авесалома, — то Йоав утік до ГОСПОДНЬОГО Намету, та вхопився за роги жертовника. 29 Цареві Соломонові донесли, що Йоав сховався у ГОСПОДНЬОМУ Наметі, і він перебуває біля жертовника! Тоді Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, з наказом: Іди і страть його! 30 Беная прийшов до ГОСПОДНЬОГО Намету, й сказав Йоаву: Цар наказує тобі вийти. Але той відповів: Не вийду, а хочу померти тут! І Беная передав його слова цареві, розповівши: Ось що сказав Йоав, і так мені відповів. 31 Тоді цар сказав йому: Вчини за його словом, — убий його і поховай його! Таким чином знімеш з мене і з роду мого батька провину за кров, яку без причини пролив Йоав! 32 І нехай ГОСПОДЬ поверне його кров на його власну голову, адже він стратив двох мужів, справедливіших і кращих, ніж він сам. Він убив їх мечем без відома мого батька Давида, — Авнера, сина Нера, полководця Ізраїльського війська, й Амасу, сина Єтера, полководця Юдиного війська. 33 Нехай їхня кров впаде на голову Йоава та на голови його нащадків в усі часи, а Давид та його нащадки, його дім (рід) і його престол, нехай мають мир від ГОСПОДА навіки! 34 Тож Беная, син Єгояди, пішов до Йоава, вразив його, і той помер. Поховали Йоава в його домі (маєтку) в пустелі. 35 Замість Йоава головнокомандувачем війська Ізраїлю цар призначив Бенаю, сина Єгояди, а священика Садока цар поставив замість Авіятара. 36 Тоді цар послав, аби покликали Шімея, і наказав йому: Збудуй собі дім у Єрусалимі, живи в ньому й не виходь звідти нікуди! 37 Запам’ятай: того дня, коли ти вийдеш звідти та перейдеш потік Кедрон, то неодмінно помреш, і твоя кров буде на твоїй голові! 38 Шімей відповів цареві: Добре! Як ти наказав, мій володарю, царю, так твій слуга чинитиме. Отже, Шімей мешкав у Єрусалимі довгий час. 39 Але так сталося після трьох років, що втекли два раби Шімея до ґатського царя Ахіша, сина Маахи. Шімея повідомили про це, говорячи: Твої раби з’явились у Ґаті. 40 Тому Шімей зібрався, осідлав свого осла й вирушив у Ґат до Ахіша, аби відшукати своїх рабів. Шімей пішов і спровадив своїх рабів з Ґата. 41 Коли Соломона повідомили про те, що Шімей виходив з Єрусалима до Ґата і повернувся, цар 42 послав аби покликали Шімея і сказав йому: Хіба я не заприсяг тебе ГОСПОДОМ, і не застеріг тебе, говорячи: Запам’ятай, що того дня, коли ти звідти вийдеш, ти неодмінно помреш? Ти ж мені відповів: Добре! В тому, що ти сказав, я буду слухняним! 43 Але чому ти не дотримався присяги, даної перед ГОСПОДОМ, і наказу, що я тобі дав? 44 Далі цар сказав до Шімея: Ти, напевно, пам’ятаєш і усвідомлюєш своїм серцем усе те зло, яке ти вчинив моєму батькові Давидові! Нехай ГОСПОДЬ поверне твоє зло на твою голову. 45 А цар Соломон хай буде благословенний, як і престол Давида непорушно стоятиме перед ГОСПОДОМ навіки! 46 Цар наказав Бенаї, синові Єгояди, і той пішов, вразив Шімея, і він помер. Так зміцнювалась царська влада в руках Соломона. |