|
Слухати Перша книга Царів розділ 12 сучасний переклад без музики
Слухати Перша книга Царів розділ 12 сучасний переклад з текстом
1 Ровоам подався в Сихем, оскільки, за традицією, в Сихемі зібрався весь Ізраїль, аби проголосити його царем. 2 Так сталося, що про це дізнався Єровоам, син Невата. Він був у Єгипті, з того часу, як утік туди від царя Соломона. Отже, Єровоам і досі перебував у Єгипті. 3 Тому послали за Єровоамом і покликали його, після чого Єровоам разом з усією Ізраїльською громадою звернулись до Ровоама з такими словами: 4 Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а тепер ти полегши примусову (рабську) працю твого батька, — його тяжке ярмо, яке він поклав на нас, — і ми будемо тобі служити! 5 А він їм відповів: Розійдіться на три дні, після чого повернетеся до мене знову! І люди розійшлися. 6 Тоді цар Ровоам порадився зі старійшинами, котрі ще урядували за його батька Соломона, коли той був живим, запитуючи: Як на ваш розсуд слід відповісти цьому народові? 7 Вони висловили йому таку пораду: Якщо ти сьогодні виявиш доброту до цього народу, і послужиш їм; вислухаєш їх і відповіси лагідними словами, то вони служитимуть тобі протягом усього твого життя. 8 Але він знехтував порадою старійшин, яку вони йому дали, й порадився з молодими — своїми ровесниками, що з ним виросли і тепер з ним урядували. 9 Він їх запитав: А що би ви порадили відповісти цьому народові, який звернувся до мене з проханням полегшити ярмо, яке мій батько поклав на них? 10 А молоді люди, які виросли з ним, порадили йому, сказавши: Тому народові, який висловив до тебе прохання, мовляв: Твій батько наклав на нас тяжке ярмо, а ти тепер полегши його нам! — дай таку відповідь: Мій мізинець грубший за стегно мого батька! 11 Тож, якщо мій батько поклав на вас тяжке ярмо, то я ще додам до вашого ярма! Якщо мій батько карав вас бичами, то я каратиму вас скорпіонами! 12 Через три дні, коли Єровоам і весь народ прийшли до Ровоама, як цар їм звелів, сказавши: Прийдіть до мене на третій день, 13 то цар говорив з народом дуже суворо. Він відкинув пораду старійшин, що ті йому дали, 14 а відповів так, як порадили молоді люди, говорячи: Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я ще додам до вашого ярма! Мій батько карав вас бичами, а я вас каратиму скорпіонами! 15 Отже, цар не послухався народу, що й було передбачено ГОСПОДОМ, і тепер збулося Його слово, яке ГОСПОДЬ прорік через Ахію, шілонійця, до Єровоама, Неватового сина. 16 Коли ж увесь Ізраїль зрозумів, що цар на них не зважає, то народ відповів цареві, такі слова: Що в нас спільного з Давидом? Немає в нас спадщини з сином Єссея! Ізраїлю, повертайся до своїх наметів! А ти, Давиде, сам турбуйся про власний дім! І розійшовся Ізраїль по своїх поселеннях. 17 Ровоам же почав царювати лише над тими Ізраїльтянами, котрі мешкали в містах Юдеї. 18 Коли ж цар Ровоам послав Адорама, відповідального за податки, то всі Ізраїльтяни закидали його камінням до смерті. Сам же цар Ровоам ледве встиг ускочити на колісницю, і втік у Єрусалим. 19 Відтоді Ізраїль остаточно відпав від Давидового роду аж до сьогодні. 20 Так сталося, що коли усі Ізраїльтяни дізнались, що Єровоам повернувся, то вони послали за ним, й покликали його на свої збори; вони поставили його царем над усім Ізраїлем. Ніхто, крім одного Юдиного племені, з родом Давида не залишився. 21 Прибувши в Єрусалим, Ровоам зібрав сто вісімдесят тисяч добірних воїнів з усього Юдиного роду та з племені Веніяміна, котрі були б здатні воювати, аби виступити проти Ізраїльтян, щоб повернути царство Ровоамові, синові Соломона. 22 Але до Божого чоловіка Шемаї було Господнє слово, такого змісту: 23 Скажи синові Соломона, Ровоаму, Юдейському цареві, та всьому роду Юди і Веніяміна, а також решті народу наступні слова: 24 Так говорить ГОСПОДЬ: Не вирушайте, щоб воювати зі своїми братами, Ізраїльтянами! Нехай кожен повертається до свого дому, адже все, що сталося, походить від Мене! Тож Юдеї прислухалися до ГОСПОДНЬОГО слова, і повернулись, аби за ГОСПОДНІМ наказом розійтись. 25 Згодом Єровоам відбудував Сихем, що на Єфремовім узгір’ї, і там замешкав. Потім, вийшовши звідти, він відбудував Пенуел. 26 Якось Єровоам подумав: Царська влада може повернутись назад до Давидового роду! 27 Якщо цей народ буде ходити для жертвоприношень до Господнього Храму в Єрусалим, то серце людей пригортатиметься до свого володаря, — Юдейського царя Ровоама. Мене вони вб’ють, а самі повернуться до Ровоама, царя Юдеї! 28 Порадившись, цар зробив два золотих тельця, і оголосив всім людям: Годі вам ходити в Єрусалим. Ось твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з єгипетського краю! 29 Тому одного тельця він поставив у Бетелі, а другого поставив у Дані. 30 Цей злочин попровадив до гріха, оскільки народ почав ходити до одного з них аж до самого Дана, на півночі краю. 31 Він будував капища на пагірках і ставив там священиками будь-кого з людей, — тих, які ніколи не належали до Левієвого племені. 32 Крім того, Єровоам установив восьмого місяця, п’ятнадцятого дня того місяця свято на зразок свята, яке відзначалося в Юдеї, і сам особисто приносив жертви на жертовнику. Так він робив у Бетелі, приносячи жертву тельцям, які він поставив. Він також ставив у Бетелі священиків-жерців з пагорбів, які набудував. 33 Одного разу, п’ятнадцятого дня восьмого місяця, тобто у свято, яке Єровоам встановив для Ізраїльтян за власним розсудом, він приносив жертву на жертовнику, який спорудив у Бетелі. Він вже підійшов до жертовника, щоб кадити ладаном… |