1 «Тож вислухай, о Іове, мою мову, | вважай на кожне моє слово.
2 Оце уста мої я розтулюю, язик мій промовляє у гортані!
3 Серце моє повторить слова мудрі, | уста мої промовлять чисту правду.
4 Дух Божий творив мене, | і подув Всесильного мене оживлює.
5 Відказуй мені, коли можеш; | готуйся, стань проти мене!
6 Ось я, як ти, у Бога, | - теж утворений із глини.
7 Тим страх передо мною не буде тебе лякати, | моя рука не буде тяжіти над тобою.
8 Ти промовляв до вух моїх, | і голос я вчув твоїх слів:
9 Я чистий, без провини; | я бездоганний, вини в мені немає;
10 він же зачіпки шукає на мене, | за ворога собі мене вважає,
11 ноги мої заковує в кайдани, | й усі кроки мої назирає!
12 От у цьому, я відповім тобі, що ти слушности не маєш, | бо Бог є більший від людини.
13 Чого тобі на нього нарікати, що на всі твої слова він не відповідає?
14 Бог скаже раз, скаже й двічі, | та на те не вважають.
15 У сні, у нічному видінні, | коли глибокий сон на людей находить, | коли вони на ліжку засинають,
16 тоді розтулює він людям вухо | і втискає свою пересторогу,
17 щоб відвернути людину від якогось вчинку, | щоб від гордині мужа уберегти,
18 щоб душу його зберегти від Ями, | життя його від переходу підземеллям.
19 Бог його напоумлює хворобою на ложі | та безнастанним болем його костей,
20 тож він відвертається від хліба, | й душа його від улюбленої страви.
21 Тіло його очевидячки марніє, | самі лиш кості видно.
22 Душа його зближається до Ями, | життя його - до місця, де померлі.
23 Добре, коли є в когось ангел, | один на тисячу заступник, | щоб людині вказати її обов'язок,
24 та змилуватись над ним і сказати: | „Звільни його, нехай не сходить в Яму! | Я знайшов бо викуп за його душу!
25 Тіло його тоді стає свіжішим, ніж в юнака, | і він повертається знов до днів молодечих.
26 До Бога молиться, і Бог його приймає, | і з радістю він дивиться на нього, | повертає йому його справедливість.
27 І тоді той співає прилюдно й промовляє: | Згрішив я, кривду заподіяв, | та Бог не відплатив мені тим самим;
28 він звільнив мою душу від переходу через Яму, | життя моє світ бачить.
29 Отак усе оце творить Бог | двічі, тричі з людиною,
30 щоб вирятувати її душу з Ями, | щоб світлом живих її освітлити.
31 Вважай же, Іове, та мене слухай; | мовчи, я буду говорити!
32 Відповідай, як маєш що сказати! | Кажи, я радий дати тобі слушність.
33 А коли ні, ти мене слухай! | Мовчи, і я навчу тебе мудрости.»