1 Заговорив Цофар з Наамату й мовив:
2 «Думки мої спонукують мене відповідати, | та й неспокій той, що в мені.
3 Я вислухав докір, для мене образливий, | але мій розум шепоче, що маю відповісти.
4 Чи ти не знаєш, що від віків, | з того часу, коли постала на землі людина,
5 веселощі безбожного короткі | і радість нечестивого хвилева?
6 Навіть якби під небеса піднявсь він зростом, | і голова його сягала аж до хмари,
7 мов привид, пропаде навіки. | Хто його бачив, питатиметься: Де він?
8 Він зникне, наче сон, його не знайдуть більше, | немов нічна мара, він щезне.
9 Око, що бачило його, не бачитиме його ніколи, | і не вглядить його вже більш його оселя.
10 Діти його відшкодують убогих, | руки його повернуть назад його багатство.
11 Кості його повні юнацького запалу, | але він разом з ним ляже в порох.
12 А коли зло було йому солодке в роті, | і він ховав його у себе під язиком,
13 беріг його, не покидав його, | тримав його під піднебінням,
14 то їжа ця в його нутрі зіпсується, | отрутою гадючою візьметься в його нутрощах.
15 Він виблює добро, що був проглинув; | Бог вирве його з живота у нього.
16 Отруту ссав гадючу - | його уб'є язик зміюки!
17 Він не вздріє вже річок олії, | ані потоків меду й молока.
18 Трудом набуте поверне, проковтнути не зможе; | плодом свого прибутку не буде радіти.
19 Бо він гнобив і покидав убогих, | пограбував дім, замість його будувати.
20 Бо черево його не відало наситу, | від його скупощів не можна було врятуватись.
21 Від його ненажерства ніхто не міг спастися; | тим то і не буде тривким його щастя.
22 У повноті достатків йому стане тісно, | всяке нещастя впаде на нього.
23 Саме коли він наповнятиме живіт свій, | Бог зішле на нього жар свого гніву, | пустить дощем на його тіло стріли.
24 Якщо ухилиться від зброї із заліза, | то його прошиє лук мосяжний.
25 Стріла пройде йому навиліт через спину, | крізь жовч його пройде спис блискучий; | великий жах упаде на нього!
26 Тьма-тьменна таємно для нього уготована. | Вогонь, що ніхто не роздмухав, пожере його; | він знищить і те, що лишиться в його наметі.
27 Небо відкриє його несправедливість | і земля встане проти нього.
28 Його домівку змиє повінь, | що розіллється в день Божого гніву,
29 Ось яка доля грішника від Бога, | спадщина, що випаде йому від Бога.»