Книга Псалмів Псалом 78 (сучасний переклад)

Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Псалмів Псалом 78 сучасний переклад

¹ Повчальна пісня Асафа. Прислухайся, мій народе, до повчання мого, — нахили свої вуха до слів із моїх уст.
² Я відкриваю свої уста для приповісток, говоритиму про давні загадкові події, —
³ що ми чули і зрозуміли, що розповіли нам наші батьки.
⁴ Не будемо приховувати від наступних поколінь та від їхніх дітей, звіщаючи про славу ГОСПОДНЮ та Його силу, — про всі Його дивовижні діла, які Він учинив.
⁵ Він дав свідчення для Якова й встановив Закон в Ізраїлі, про який Він заповів нашим батькам, аби вони оголосили його своїм дітям,
⁶ щоб наступні покоління, — діти, які від них народяться, — знали те, що Він заповів нашим батькам, і так само сповістили своїм дітям,
⁷ аби ті покладали свою надію на Бога, не забуваючи Божих діянь, і дотримувалися Його Заповідей.
⁸ Щоб вони не стали такими, як їхні батьки, — родом непокірним і бунтівничим, — поколінням з нестійким серцем і невірним Богові духом,
⁹ як сини Єфрема. Озброєні луками, вони в день битви втекли.
¹⁰ Вони не дотримались Божого Заповіту, — відмовилися ходити в Його Законі,
¹¹ забули про Його добродійства і всі Його дивовижні чудеса, які Він їм виявив,
¹² Він звершував дивовижні діла перед їхніми батьками в єгипетському краю, на полі Цоан.
¹³ Він розділив море і провів їх, змусивши води стояти стіною.
¹⁴ Під хмарою Він вів їх удень і при сяйві вогню цілу ніч.
¹⁵ Він розколював скелі в пустелі й поїв їх, наче з великих безодень, —
¹⁶ виводив потоки зі скелі й пускав води рікою.
¹⁷ Але вони й далі продовжували грішити проти Нього, чинили опір Всевишньому в пустелі, —
¹⁸ свідомо випробовували Бога, вимагаючи бажаної для себе їжі.
¹⁹ Вони зневажали Бога, кажучи: Хіба Бог спроможний приготувати для нас їжу в пустелі?
²⁰ Це правда, — казали вони, — що коли Він ударив об скелю, то хлинула вода й потекла потоками, але чи Він спроможний дати нам хліба, забезпечити Свій народ м’ясом?
²¹ Почув це Господь й обурився, — вогонь гніву запалав серед Якова, пронісся над Ізраїлем,
²² оскільки не повірили Богові, не довірились Його спасінню.
²³ І все ж Він звелів хмарам на висоті, — відкрив небесні отвори
²⁴ та дощем послав їм манну для їжі. Хліб небесний дав їм.
²⁵ Кожен з них їв ангельський хліб. Він їм послав їжі вдосталь.
²⁶ Бог підняв на небі східний вітер, силою Своєю порушив південний суховій
²⁷ і посипав на них м’ясо, мов порох, і пернатих птахів, як морський пісок.
²⁸ Накидав їх посеред їхнього табору, довкола їхніх наметів.
²⁹ Вони їли й наситилися; Він задовольнив їхнє бажання.
³⁰ Та своїх пристрастей вони не позбулися. Ще їжа була в них у роті,
³¹ як упав на них Божий гнів і знищив найвидатніших серед них й вразив молодь Ізраїлю.
³² Незважаючи на це, вони продовжували грішити, не довіряючи Його дивовижним діянням.
³³ Тому Він допустив, аби їхні дні проминали в марноті, а їхні роки — в тривозі.
³⁴ Коли Він знищував їх, вони Його шукали, — наверталися й ревно горнулися до Бога, —
³⁵ згадували, що Бог — їхня Скеля, що Всевишній Бог є їхнім Викупителем.
³⁶ Своїми устами вони підлещувалися до Нього, обманювали Його своїм язиком.
³⁷ Їхнє серце не було щирим, — вони не берегли вірності Його Заповіту.
³⁸ Він же у Своєму милосерді прощав їхні провини, не знищував їх, а часто стримував Свій гнів, не виявляючи Свого повного обурення.
³⁹ Адже Він пам’ятав, що вони — лише тіло й подих вітру, який пролітає і не повертається.
⁴⁰ Скільки разів вони повставали проти Нього в пустелі, засмучуючи Його в безлюдному краю!
⁴¹ Постійно спокушували, завдаючи образ Богові, Святому Ізраїлевому.
⁴² Не згадували про діла Його рук, — про той день, коли Він визволив їх з рук гнобителя, —
⁴³ виявляючи в Єгипті Свої ознаки та Свої чудеса на полі Цоан.
⁴⁴ Він перетворив їхні (єгиптян) ріки в кров, — зі своїх потоків вони не могли пити.
⁴⁵ Наслав на них рої мух, які їх кусали, а також жаб, аби спустошували їх.
⁴⁶ Він віддав їхній урожай гусені, — плоди їхньої праці — сарані.
⁴⁷ Їхні виноградники знищив градом, а їхні смоківниці — памороззю.
⁴⁸ Він віддав їхню худобу на пасовиськах під град, а їхні стада — блискавицям.
⁴⁹ Зіслав на них полум’я Свого обурення, — нещадність в роздратуванні, — нашестя ангелів-губителів.
⁵⁰ Він дав волю Своєму гніву, — не зберіг їх від смерті, а натомість прирік їхнє життя пошестям.
⁵¹ Він убив усіх перворідних у Єгипті, — первістків їхньої сили в наметах Хама.
⁵² Свій же народ Він вивів, як овець, і, наче отару, провадив їх пустелею.
⁵³ Вони рухались у повній безпеці й не мали страху, бо їхніх ворогів поховало море.
⁵⁴ Привів їх до Своєї Святої Землі, — до тієї гори, яку здобула Його правиця.
⁵⁵ Прогнав перед ними народи і шляхом жеребкування наділив спадщиною, оселивши в наметах Ізраїльські племена.
⁵⁶ Вони й надалі спокушували Бога, протидіючи Всевишньому й не дотримуючись Його постанов.
⁵⁷ Як і їхні батьки, вони стали відступниками, — не зберігали вірності, зраджували, як ненатягнутий лук.
⁵⁸ Спонукали Його до гніву своїми жертовниками на узвишшях, викликали в Нього ревнощі своїми ідолами.
⁵⁹ Побачив це Бог, дуже обурився й цілковито відкинув Ізраїль;
⁶⁰ Він покинув Своє місцеперебування в Шіло, — Намет, у якому перебував серед людей.
⁶¹ Він віддав у полон Свою силу (Ковчег), і Свою славу — в руки ворога.
⁶² Гніваючись на Свою спадщину, Він віддав Свій народ під меч.
⁶³ Вогонь пожирав їхніх юнаків, а їхнім дівчатам не співали весільних пісень.
⁶⁴ Їх священики загинули від меча, а їхні вдови навіть не оплакали своїх покійників…
⁶⁵ І ось Господь, як від сну пробудився, наче воїн-витязь, збуджений вином, —
⁶⁶ розгромив Своїх ворогів з тилу, завдавши їм вічної ганьби.
⁶⁷ Він зневажив наметом Йосифа, не обравши племені Єфрема,
⁶⁸ а обрав плем’я Юди — гору Сіон, яку вподобав.
⁶⁹ Там збудував Свою Святиню, як найвище місце, — як землю, що укріпив навіки.
⁷⁰ Він обрав Давида, Свого слугу, прикликавши його від отари овець.
⁷¹ Він взяв його від овець з ягнятами, щоб пасти Свій народ, — нащадків Якова, Ізраїль — Свою спадщину.
⁷² І він пас їх у чистоті свого серця, мудро направляючи їх своїми руками.

100

101

102