|
Слухати Євангелія від Луки розділ 23 сучасний переклад без музики
Слухати Євагелія від Луки розділ 23 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Новий Заповіт Євангелія від Луки розділ 23 сучасний переклад
2 Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар. 3 Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш! 4 Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині. 5 Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди. 6 Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць. 7 Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі. 8 Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку. 9 Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав. 10 Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його. 11 Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата. 12 Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою. 13 Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей, 14 сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, в чому Її обвинувачуєте. 15 Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив; 16 тож, покаравши Його, відпущу. 17 [Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного]. 18 Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву! 19 Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство. 20 А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них. 21 Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його! 22 Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу. 23 Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли. 24 І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами: 25 відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю. 26 І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який йшов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест. 27 Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його. 28 Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми, 29 бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували. 30 Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас! 31 Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим? 32 І вели з Ним на страту також інших двох злочинців. 33 І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч. 34 Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб. 35 А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець! 36 Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет 37 і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе! 38 Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв. 39 Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас! 40 А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? 41 Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив! 42 І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє! 43 А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю! 44 І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години; 45 померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє. 46 Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа. 47 Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік! 48 Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися. 49 На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї. 50 Один чоловік, на ім’я Йосип, який був радником, людина добра й праведна, 51 з юдейського міста Ариматеї, — не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства; 52 підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса; 53 знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав. 54 Була п’ятниця, і надходила субота. 55 А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галилеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло. 56 Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю. |