|
Слухати Євангелія від Луки розділ 22 сучасний переклад без музики
Слухати Євагелія від Луки розділ 22 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Новий Заповіт Євангелія від Луки розділ 22 сучасний переклад
2 Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу. 3 Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох, 4 і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм. 5 Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків. 6 І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі. 7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху. 8 І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили. 9 Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували? 10 А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде, 11 і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями? 12 І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте. 13 Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху. 14 І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним. 15 І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму; 16 кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві. 17 Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою. 18 Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже. 19 І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене. 20 Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається. 21 Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі. 22 Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає. 23 І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить. 24 Була й суперечка між ними, хто з них більший. 25 А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями. 26 Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга. 27 Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує. 28 Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях; 29 як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, — 30 щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля. 31 [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю; 32 Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів! 33 Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, й на смерть. 34 Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене! 35 І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого. 36 А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча. 37 Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується! 38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо. 39 Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні. 40 Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу. 41 А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився, 42 промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя! 43 З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. 44 Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю. 45 Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку. 46 І сказав їм: Чому спите? Встаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу. 47 Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є]. 48 Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського? 49 Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем? 50 І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо. 51 Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його. 52 А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями. 53 Жодного дня, коли Я був з вами в храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви. 54 Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі. 55 Коли розклали вогонь серед двору й разом сиділи, Петро сидів серед них. 56 Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним! 57 Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його! 58 Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні! 59 Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць. 60 Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень. 61 Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі! 62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав. 63 А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи; 64 вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив? 65 І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього. 66 Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори, 67 кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите; 68 якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите]. 69 Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили. 70 Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є. 71 Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст! |