Переклад Івана Хоменка, Євангелія від Марка - Розділ 10 читає Ігор Козлов



Про нерозривність подружжя 1-12; благословення дітей 13-16; багатий юнак 17-31; Ісус передсказує свою смерть 32-34; просьба синів Заведеєвих 35-45; оздоровлення сліпого 46-52

1 Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.
2 Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: Чи можна чоловікові відпустити жінку?
3 А він у відповідь сказав їм: Що заповів вам Мойсей?
4 Вони сказали: Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити.
5 То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис.
6 А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою.
7 Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї,
8 й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло.
9 Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає.
10 Удома ж учні знов його про те запитали.
11 А він сказав їм: Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.
12 І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить.
13 І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм.
14 Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже.
15 Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього.
16 І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.
17 Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
18 Чого називаєш мене благим? - сказав Ісус до нього. - Ніхто не благий, окрім одного Бога.
19 Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір.
20 Він же у відповідь мовив до нього: Учителю, я вже те дотримував змалку.
21 Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною.
22 Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, - мав бо великі багатства.
23 Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!
24 Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже!
25 Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже.
26 Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: Хто ж тоді може спастися?
27 Ісус же, поглянувши на них, мовить: У людей це неможливо, - але не в Бога; у Бога бо все можливо.
28 І заговорив до нього Петро: Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою.
29 Ісус озвавсь і каже: Істинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, - ради мене та ради Євангелії, -
30 не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, - домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, - і в майбутньому віці життя вічне.
31 І багато з перших стануть останніми, а останні -першими.
32 Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним:
33 Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам;
34 і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб'ють, він же по трьох днях воскресне.
35 Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим.
36 Він же їм відповів: Що хочете, щоб я зробив вам?
37 Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі.
38 Ісус же сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п'ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?
39 Ті йому відповіли: Можемо. Ісус сказав їм: Чашу, яку я п'ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь.
40 Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, - не моя річ вам дати, а кому приготовано.
41 Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана.
42 Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх.
43 Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою,
44 і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх.
45 Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.
46 І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги.
47 Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!
48 Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
49 Ісус же спинивсь і каже: Прикличте його! Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе.
50 Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса.
51 Ісус, до нього звернувшись, каже: Що ти хочеш, щоб я зробив тобі? А сліпий йому: Учителю мій, - щоб я бачив!
52 Сказав Ісус до нього: Іди, віра твоя спасла тебе. І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним.