|
Слухати Книга Йова розділ 7 сучасний переклад без музики
Слухати Книга Йова розділ 7 сучасний переклад з текстом
1 Хіба доля людини на землі не підневільна, як військова служба, а його дні, — не є наче дні наймита? 2 Як невільник, вона прагне вечірньої тіні і, як наймит, чекає своєї заплати. 3 Така й моя доля: місяці марноти й визначені мені ночі болю… 4 Коли я лягаю, то питаю: Коли я вже встану? А та ніч тягнеться, і я просто лежу сповнений тривогою, аж до ранку. 5 Моє тіло вкрилось червою та струпами, мов земляною корою; моя шкіра тріскається та гноїться. 6 Мої дні минають швидше за ткацького човника й безнадійно щезають. 7 Тож згадай, що моє життя — лише подув вітру, і мої очі вже ніколи не побачать добробуту. 8 Незабаром мене не побачить навіть око Того, Хто постійно мене бачить. Твої очі, Господи, шукатимуть мене, але мене вже не буде. 9 Наче хмара, що розвіюється й зникає, так стається із тим, хто сходить до шеолу, — він звідти вже більше не виходить. 10 Він ніколи не повернеться до власного дому, і місце, де він жив, його не впізнає. 11 Тому я не можу більше стримувати моїх уст, а говоритиму в жалю мого духа, і скаржитимусь у гіркоті своєї душі. 12 Хіба я є морем, чи якоюсь морською потворою, що Ти ставиш проти мене вартових? 13 Іноді я кажу: Мене потішить моя постіль, нехай моє ліжко забере мої роздуми. 14 Але Ти мене лякаєш снами і викликаєш у мене тривогу привидами… 15 Тоді я волів би, щоб мене задушили, — краще вже смерть, ніж біль у кістках. 16 Мені обридло життя, — не буду ж я жити вічно. Залиши мене, адже мої дні — марнота. 17 Бо що таке людина, що Ти її так звеличив, і приділяєш їй стільки уваги? 18 Ти відвідуєш її щоранку, і щохвилини випробовуєш її? 19 Коли, нарешті, Ти відвернешся від мене, і відпустиш мене, аби я міг хоч проковтнути свою слину? 20 Навіть якщо я згрішив, то що я тим заподіяв Тобі, Стороже над людьми? Для чого Ти мене перетворив у Свою мішень, що я став для себе тягарем? 21 І чому Ти не прощаєш мого гріха й не зітреш моєї провини? Адже коли я незабаром ляжу в землю, Ти почнеш мене шукати, — та мене вже не буде… |