|
Слухати Книга Йова розділ 31 сучасний переклад без музики
Слухати Книга Йова розділ 31 сучасний переклад з текстом
1 Я уклав умову зі своїми очима, що не буду пожадливо дивитись на дівчат. 2 Але яка моя доля від Бога згори, і яка спадщина від Всемогутнього з небесних висот? 3 Хіба не чекає нечестивого загибель, а злочинців — нещастя? 4 Хіба ж Бог не бачить моїх доріг, рахуючи кожен мій крок? 5 Тож якщо я діяв фальшиво, й мої ноги поспішали до обману, 6 то нехай мене Господь зважить на вазі справедливості, і Він упевниться в моїй невинності. 7 Якщо мої кроки ухилялись з правдивої дороги, й моє серце йшло за моїми очима, а свої руки я заплямував нечистотою, 8 то нехай інший їсть те, що я посіяв на полі, а мої пагінці (нащадки) нехай будуть вирвані з землі з корінням! 9 Якщо моє серце зваблювалось чужою жінкою, і я крадькома чатував на неї біля дверей мого товариша, 10 то нехай моя дружина меле (віддається) іншому, і нехай інші насолоджуються нею! 11 Бо це була би розпуста, підсудний злочин. 12 Адже це той вогонь, що пожирає до цілковитого знищення, і міг би погубити все мною нажите. 13 Якби я знехтував правом мого слуги чи моєї служниці, коли вони позивались проти мене в суді, 14 то що робив би я, якби Бог піднявся на їхній захист, і яку відповідь я дав би Йому? 15 Адже Той, Хто створив мене у материнському лоні, створив і мого слугу? Він Єдиний створив нас в однаковому лоні. 16 Хіба я відмовляв убогому в його проханні, чи з моєї вини засмучувалась удова? 17 Хіба я сам з’їдав шматок свого хліба, й не ділився ним із сиротою, 18 яку з моїх молодих років я виховував, наче рідний батько, опікуючись нею від материнського лона?! 19 Якщо я бачив когось, що замерзав без одягу, або бідолаху, який не мав чим прикритись, 20 то хіба пізніше його серце мене не благословляло, коли він зігрівався вовною з моїх овець?! 21 Якщо будь-коли я підняв проти сироти свою руку, знаючи, що під час суду у брамі мені забезпечений захист, 22 то нехай відпаде моє плече від ключиці, моя рука нехай відламається від ліктя! 23 Адже я завжди зі страхом думав про відплату від Бога, й перед Його величчю я не міг нічого подібного зробити. 24 Якщо я покладав свою надію на золото, і до щирого золота я говорив: Ти — моя надія; 25 якщо я тішився моїм великим багатством, тобто здобутим своїми руками майном; 26 якби, спостерігаючи за світлом сонця, коли воно сяяло і величністю місяця, як він величаво пливе по небу, 27 і потай захоплювався ними своїм серцем, а своїми устами цілував свою руку, 28 то це був би підсудний злочин, адже я зрадив би Всевишнього Бога. 29 Чи може я тішився нещастям свого ворога, і був радий, що його спіткало лихо? 30 Ніколи! Адже я не дозволяв, аби мої уста згрішили прокляттям, бажаючи смерті ворога. 31 Хіба мої домашні не говорили: Хто тільки не насичувався його м’ясом?! 32 Чужинець ніколи не ночував на вулиці, адже мої двері я завжди відкривав кожному приходцеві. 33 Якщо я, — що переважно чинять люди, — приховував свої переступи, затаївши свій гріх у самому собі, 34 бо мені було би страшно великої громади, — та й сором перед родиною лякав би мене, — тому я мовчав би й боявся підійти до дверей свого дому. 35 О, якби, нарешті, хтось вислухав мене! Ось мій підпис! Нехай же до мене відізветься Всемогутній! Волів би я мати письмове оскарження навіть свого ворога! 36 Адже я готовий покласти його на свої плечі, — як вінком, прикрасив би ним свою голову. 37 Число своїх кроків я йому сказав би, наблизившись до нього, як до можновладця. 38 І якби проти мене свідчило моє поле, і водночас плакали його борозни, волаючи про помсту 39 через те, що я споживав його (поля) врожай, не оплачений мною, як її власником, хоч примушував важко працювати тих, 40 що землю обробляли, — то замість пшениці нехай виросте на ньому терен, а замість ячменю — бур’ян! На цьому закінчились промови Йова… |