|
Слухати Перша книга Мойсея Буття розділ 42 сучасний переклад без музики
Слухати Перша книга Мойсея Буття розділ 42 сучасний переклад з текстом
1 Яків також довідався, що в Єгипті є зерно. Тож сказав Яків своїм синам: Чому ви дивитесь один на одного? 2 Я дізнався, — продовжив він, — що в Єгипті є пшениця. Тож підіть туди й купіть там для нас зерна, щоб ми могли вижити й не повмирати. 3 Так десять Йосифових братів подались у Єгипет купити пшениці. 4 Однак Веніяміна, Йосифового брата, Яків не відпустив з іншими його братами, бо сказав: Щоби часом не спіткало його якесь нещастя. 5 Тож прибули сини Ізраїля разом з іншими, які також йшли для закупівлі зерна, оскільки в ханаанському краю був голод. 6 Йосиф же, фактично, був володарем єгипетського краю; він продавав зерно усім людям тієї землі. Прийшовши, Йосифові брати поклонилися йому долілиць. 7 Побачивши своїх братів, Йосиф упізнав їх, але тримався від них на віддалі і розмовляв з ними суворо. Він запитав їх: Звідкіля ви прийшли? Вони відповіли: З ханаанської землі, щоб купити їжі. 8 Хоча Йосиф упізнав своїх братів, але вони його не впізнали. 9 Пригадав Йосиф свої сновидіння про них і сказав їм: Ви — шпигуни! Ви прийшли розвідати слабкі місця цього краю. 10 Вони відповіли йому: Ні, пане, твої слуги прийшли купити хліба. 11 Всі ми сини одного чоловіка; ми чесні! Твої слуги не шпигуни! 12 Та він наполягав: Ні, ви таки прийшли вивідати слабкі місця цього краю. 13 Вони ж знову стверджували: Ми, твої слуги, — сини одного чоловіка; нас дванадцятеро братів у ханаанській землі. Наш молодший брат сьогодні з нашим батьком, а ще одного немає. 14 Йосиф продовжував стверджувати: Як я вже сказав, так воно і є; безумовно, ви — шпигуни! 15 Отже, ви будете перевірені! Присягаюсь фараоном: ви не вийдете звідси, доки не прибуде сюди ваш молодший брат! 16 Пошліть одного з-поміж вас, аби припровадив вашого брата; ви ж будете сидіти у в’язниці, доки не будуть доведені ваші слова, — говорите ви правду чи ні. Якщо ж ні, то присягаюсь життям фараона, що ви — шпигуни. 17 І посадив їх на три дні до в’язниці. 18 А третього дня Йосиф їм запропонував: Зробіть так, як я скажу, і житимете, адже я боюся Бога. 19 Якщо ви чесні, то нехай один з ваших братів залишиться в цій в’язниці, а всі інші ідіть і віднесіть вашим родичам пшеницю, щоб вони не голодували. 20 Вашого ж молодшого брата приведіть до мене: таким чином ваші слова підтвердяться, і ви не помрете. Вони так і зробили. 21 І говорили брати між собою: Дійсно, ми провинились перед нашим братом, адже ми бачили біль його душі, коли благав нас, проте не прислухалися. Ось чому спіткало нас це нещастя. 22 Рувим у відповідь промовив до них: Хіба не говорив я вам, стверджуючи: Не чиніть зла юнакові. Але ви не послухали мене. І ось домагаються від нас його крові. 23 Вони не знали, що Йосиф їх розуміє, оскільки він у розмові користувався послугами перекладача. 24 Почувши це, Йосиф відійшов від них і заплакав. Потім знову повернувся до них, порозмовляв з ними, забрав від них Симеона і перед їхніми очима звелів його ув’язнити. 25 Їхні мішки Йосиф наказав наповнити пшеницею, повернути гроші кожного в його мішок і дати їм харчі на дорогу. Так з ними все і було зроблено. 26 Нав’ючивши своїх ослів пшеницею, брати звідти пішли. 27 А на місці, де зупинилися на ночівлю, один із них, розв’язавши свій мішок, щоб нагодувати осла, побачив свої гроші, які були в мішку зверху. 28 Він сказав своїм братам: Мені повернули мої гроші — ось вони тут, у моєму мішку. Їхні серця охопив жах. Злякавшись, брати говорили один одному: Що це Бог нам зробив? 29 Нарешті прибули вони в ханаанський край до свого батька Якова і розповіли йому все, що з ними трапилося. 30 Говорив з нами суворо той чоловік, господар краю, — казали вони, — і назвав нас шпигунами країни. 31 Ми ж йому говорили: Ми — люди чесні, не шпигуни; 32 нас є дванадцять братів, синів нашого батька; одного нема, а найменший нині з нашим батьком у ханаанській землі. 33 Але той чоловік, господар краю, сказав нам: От з чого довідаюся, що ви чесні: одного з ваших братів залиште у мене і, через голод у ваших родинах, візьміть пшеницю та йдіть. 34 Але приведіть вашого молодшого брата до мене, і тоді переконаюсь, що ви не шпигуни, а чесні люди. Я віддам вам вашого брата, і будете приходити в цей край для купівлі. 35 Коли ж вони випорожнювали свої мішки, то виявилося, що в мішку кожного був вузол з грішми. Вони і їхній батько, побачивши вузлики зі своїми грішми, перелякалися. 36 Тоді сказав їм їхній батько Яків: Ви позбавили мене дітей. Йосифа нема, Симеона нема, а тепер хочете забрати Веніяміна! Все це падає на мене. 37 Тоді Рувим сказав своєму батькові: Вб’єш моїх двох синів, якщо не поверну Веніяміна до тебе! Доручи його мені, і я поверну його тобі. 38 Він же відповів: Мій син не піде з вами, оскільки його брат помер, і він залишився один. Якщо ж спіткає його лихо в дорозі, якою підете, то зі смутком зведете мою сивину до шеолу. |