1 Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом:
2 час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати.
3 Час убивати й час лікувати, час руйнувати і час будувати.
4 Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати.
5 Час розкидати каміння і час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати.
6 Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати.
7 Час роздирати і час ізшивати, час мовчати і час говорити.
8 Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир.
9 Що за користь тому, хто працює, з того, над чим він трудиться?
10 Я бачив те заняття, що Бог дав людям, щоб вони ним клопотались.
11 Усе він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця.
12 Я зрозумів, що нема для чоловіка нічого ліпшого, як веселитись і заживати добра поки віку його.
13 А й те: чи їсть, чи п'є, чи заживає добра у кожній своїй праці, і це - дар Божий.
14 Я знаю, що все, що робить Бог, воно буде повіки; нічого до нього не можна причинити, нічого від нього відняти; Бог робить так, щоб його боялись.
15 Те, що є, - давно вже було, а те, що має бути, - вже є; Бог же викликає минуле.
16 Бачив я ще й таке під сонцем: на місці правосуддя - кривда; на місці справедливости - беззаконня.
17 Я мовив у моїм сеоці: Праведника і грішника Бог буде судити, бо час-пора на всяку річ і на всякий вчинок.
18 Я мовив про людей у моєму серці: Бог випробовує їх, щоб показати, що самі собі вони - скотина.
19 Бо доля людей і доля тварин - одна в них доля: як помирають ці, так помирають і ті, і один дух у всіх них; людина нічим не ліпша від скотини, бо усе - марнота.
20 Усе прямує до одного місця; все з пороху постало і все повертається у порох.
21 Хто зна, чи людський дух знімається угору, а дух звірячий сходить наниз додолу?
22 Я побачив, що нема нічого кращого для чоловіка, як радіти своїми ділами; така бо його доля; бо хто дасть йому побачити, що буде після нього?