1 Мертві мухи роблять масть мировара смердючою й гнилою; трохи дурноти може переважити й честь.
2 Серце мудрого праворуч нього, а серце дурного - ліворуч.
3 Ледве він пуститься в дорогу, йому забракне духу, і всі кажуть: Дурень!
4 Коли вельможі гнів на тебе запалає, не кидай твого місця: бо лагідність виліковує провин багато.
5 Є зло, що бачив я під сонцем, промах, що від володаря походить:
6 безумному дають гідності високі, обдаровані ж мусять унизу сидіти.
7 Бачив я рабів верхи на конях і князів, що як раби йдуть пішки.
8 Хто копає яму, сам упаде до неї. Хто валить мур, того вкусить гадюка.
9 Хто вириває каміння, може надірватись. Хто коле дрова, наражується на небезпеку.
10 Притупиться сокира, й не наточиш вістря, мусиш напружувати сили, та мудрість дасть перевагу.
11 Як укусить незаговорена гадюка, не допоможе й той, хто вміє заговорювати.
12 Слова з уст мудрого - ласка, а уста дурня його гублять.
13 Початок слів уст його - дурниці, а кінець його бесіди - безглуздя.
14 Дурний завжди говорить: Людина не знає того, що буде, і те, що настане після неї, хто їй звістить?
15 Праця дурного втомлює його, бо він і не знає, кудою податись до міста.
16 Горе тобі, о краю, коли твій цар - хлопчина, а князі твої їдять від ранку!
17 Щасливий ти, о краю, коли твій цар шляхетний, і князі твої їдять у пору, як мужі, а не як п'яниці.
18 З-за лінощів хилиться сволок, і з-за недбальства рук протікає хата.
19 Бенкет справляють, щоб посміятись, і вино життя розвеселяє. За гроші все можна мати.
20 Навіть і в думці не клени царя, а й у спальні не проклинай вельможу, бо небесне птаство рознесе голос, і пернаті оповістять ту мову.