|
Слухати Книга Еклезіаста розділ 4 сучасний переклад без музики
Слухати Книга Еклезіаста розділ 4 сучасний переклад з текстом
1 Я придивився, і побачив усяке пригноблення, яке діється під сонцем. Я бачив сльози пригнічених долею, яких немає кому потішити, бо в руках їхніх гнобителів — сила, і серед них немає того, хто міг би потішити. 2 Я навіть позаздрив померлим, котрі давно померли, вважаючи, що вони щасливіші від тих, котрі ще живуть. 3 Проте щасливіші за тих та інших ті люди, котрі взагалі не з’являлись у цьому світі й не бачили тих злочинів, які творяться під сонцем. 4 Адже я зауважив, що всі труди і весь успіх у справах викликає лише заздрощі однієї людини по відношенню до іншої. Тому й це — також марнота й гонитва за вітром. 5 Нерозумний сидить, склавши свої руки й пожирає власне тіло. 6 Тому краще мати повну жменю зі спокоєм, ніж дві пригорщі, сповнені тяжкої праці й гонитви за вітром… 7 А ще я придивився до такого безглуздя під сонцем: 8 Людина одинока, й немає в неї нікого більше — ні сина, ні брата, — проте не видно також кінця всім її зусиллям, а її очі не можуть насититись багатством, і вона не запитає себе: Для кого ж я працюю, відмовляючи самій собі в задоволеннях? Тож справді, хіба це не безглуздя та непотрібна справа?! 9 Двом усе-таки краще, ніж одному, адже в них є добра винагорода в своїх трудах, — 10 і якби хтось з них впав, то інший підніме свого товариша. Але горе самотньому, коли він упаде, й не буде іншого, котрий його підняв би. 11 Так само, коли двоє разом лежать, то їм тепло, а одному як зігрітись? 12 І якщо би хтось напав на одного, то вдвох вони зможуть протистояти йому, — навіть нитка, скручена втроє, не скоро порветься. 13 Бідний, але розумний юнак кращий за старого й нерозважливого царя, який вже не сприймає порад і застережень. 14 Адже навіть вийшовши з в’язниці, цей юнак може стати царем, — дарма, що коли той цар владарював, юнак у його царстві народився убогим. 15 Я бачив пізніше тих громадян, які жили в той час під сонцем, і були на боці того юнака, котрий, замість попереднього царя, зайняв його місце. 16 Не було краю безлічі народу, — тих, що перед ним зібрались, аби його привітати, — хоч їхні нащадки навряд чи будуть йому раді. Отже, і це — марнота та гонитва за вітром. 17 Вважай на свої кроки, коли йдеш до Божого Храму, і будь готовий, прийшовши, слухати, тому що це значно краще, ніж пожертви нерозумних, котрі нічого кращого не знають, як тільки чинити зло, але пожертвуванням виправдатись. |