|
Слухати Книга Еклезіаста розділ 3 сучасний переклад без музики
Слухати Книга Еклезіаста розділ 3 сучасний переклад з текстом
1 Все має свій час, і кожна справа під небом має свою пору. 2 Є час народитись і час помирати; час садити і час виривати посаджене; 3 є час убивати і час лікувати; час руйнувати і час будувати; 4 є час плакати і час сміятися; час сумувати і час танцювати; 5 є час розкидати каміння і час збирати каміння; час обіймати і час ухилятись від обіймів; 6 є час шукати і час губити; час зберігати і час розкидати; 7 є час роздирати і час зашивати; час мовчати і час говорити; 8 є час любити і час ненавидіти; час для війни і час для миру. 9 Яка користь тому, хто працює, з усього того, над чим він трудиться? 10 Я міркував про копітке заняття, яке Бог дав людям, аби вони про щось клопотались. 11 Усе Він учинив свого часу чудово, і навіть прагнення вічності вклав у їхнє серце, однак людина не здатна зрозуміти діло, яке Бог звершив для неї від початку й до кінця. 12 І я зрозумів, що для людей немає нічого кращого, як лише радіти і, поки вони живуть, робити добро. 13 Це також є Божим даром, — що людина може їсти, пити і отримувати задоволення від своєї праці. 14 Я зрозумів: усе, що робить Бог, — воно залишатиметься повіки. До нього нічого не можна додати, як і відняти від нього нічого не можна, і Бог так чинить, щоби шанували Його. 15 Те що є, воно було давніше, як і те що має статись, також відбулось ще давніше, адже Бог час від часу відновлює минуле. 16 Бачив я і таке, що твориться під сонцем: замість правосуддя — безправ’я, а на місці справедливості — беззаконня. 17 І тоді я сказав самому собі: Бог судитиме як праведного, так і нечестивого, адже для кожної справи і кожного вчинку є свій час. 18 Відносно людей я зрозумів таку істину: Бог їх випробовує, аби вони зрозуміли, що самі по собі вони — ніщо інше як тварини. 19 Адже доля людей така сама доля, як і тварин, — у них одна доля. Вмирають одні так само, як вмирають інші; всі мають однакове дихання. В цьому відношенні в людини немає переваги над твариною, бо все — марнота! 20 Всі йдуть у одне місце, — все з землі постало, й все знову повертається в землю. 21 Та й хто знає, чи дух людей підноситься вгору, і чи дух тварин сходить униз, у землю?! 22 Тому я зрозумів, що немає нічого кращого для людини, як бути задоволеною своєю справою, оскільки така її доля. Та й хто їй дозволить побачити, що буде після неї? |