головна сторінка сайту Українська Біблія онлайн
Бут Вих Лев Чис Втор Нав Суд Рут 1 Сам 2 Сам 1 Цар 2 Цар 1 Хр 2 Хр Езр Неєм Тов Юдт Ест 1 Мак 2 Мак Іов Пс Припов Пропов Пісн Мудр Сир Іс Єр Плач Вар ЛистЄр Єз Дан Ос Йоіл Ам Авд Йона Міх Наум Ав Соф Аг Зах Мал
Мт Мк Лк Йн Дія Рим 1 Кор 2 Кор Гал Еф Флп Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тит ФилЄвр Як 1Пет 2Пет 1Йн 2Йн 3Йн Юд Одкр

Переклад Івана Хоменка, Євангелія від Матея - Розділ 22 читає Ігор Козлов



Аудіо Біблія Українською мовою з субтитрами. Євангелія від Матея розділ 22 слухати онлайн. Відео Біблія, переклад І. Хоменка

Весільний бенкет 1-14; податок кесареві 15-22; воскресіння мертвих 23-33; найбільша заповідь 34-40; Месія-Син і Господь Давида 41-46

1 Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
2 “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
3 Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
4 Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
5 Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
6 інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
7 Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
8 Тоді він мовив своїм слугам: Обід – готовий, але запрошені були негідні.
9 Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
10 Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
11 Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж:,
12 і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
13 Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
14 Багато бо покликаних, але вибраних мало.”
15 Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
16 І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
17 Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”
18 Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри?
19 Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій.
20 Він спитав їх: “Чий це образ і напис?”
21 Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.”
22 Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
23 Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:
24 “Учителю”, – кажуть, – “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.
25 Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.
26 Так само і другий і третій аж до сьомого.
27 Нарешті, після всіх померла й жінка.
28 Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.”
29 Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.
30 У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.
31 А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:
32 Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!”
33 І чувши це народ, дивувався його навчанню.
34 Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.
35 І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:
36 “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?”
37 Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
38 це найбільша й найперша заповідь.
39 А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
40 На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.”
41 Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:
42 “Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.”
43 Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом,
44 кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.
45 Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?”
46 І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.


Бут Вих Лев Чис Втор Нав Суд Рут 1 Сам 2 Сам 1 Цар 2 Цар 1 Хр 2 Хр Езр Неєм Тов Юдт Ест 1 Мак 2 Мак Іов Пс Припов Пропов Пісн Мудр Сир Іс Єр Плач Вар ЛистЄр Єз Дан Ос Йоіл Ам Авд Йона Міх Наум Ав Соф Аг Зах Мал
Мт Мк Лк Йн Дія Рим 1 Кор 2 Кор Гал Еф Флп Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тит ФилЄвр Як 1Пет 2Пет 1Йн 2Йн 3Йн Юд Одкр