|
Слухати Перша книга Самуїла розділ 14 сучасний переклад без музики
Слухати Перша книга Самуїла розділ 14 сучасний переклад з текстом
1 Якогось дня Йонатан, син Саула, не поставивши до відома свого батька, сказав слузі, своєму зброєносцю: Ходімо, переправимось по той бік ущелини до загону филистимців. 2 Саул у той час, разом зі своїм військовим загоном кількістю близько шестисот чоловік, знаходився на околиці Гіви, й сидів під гранатовим деревом, що в Міґроні. 3 Разом з ним знаходився і Ахія, — ГОСПОДНІЙ священик у Шіло, який тоді носив ефод. Він був сином Ахітува, брата Іхавода, Пінхасового сина, та внуком Ілія. Ніхто з військових людей також не знав, що Йонатан пішов. 4 Усередині ущелини, по якій Йонатан намагався пробратися до загону филистимців, з обох боків були стрімчасті скелі-бескиди, — з одного боку стрімчак називався Боцец, а з другого — Сенне. 5 Одна стрімчаста скеля з північної сторони була навпроти Міхмаса, а друга — з південної сторони, навпроти Гіви. 6 Тоді сказав Йонатан до свого слуги-зброєносця: Давай підберемось до передового загону тих необрізаних. Може ГОСПОДЬ щось зробить для нас! Адже ГОСПОДУ не важко визволяти через багатьох чи лише через кількох осіб! 7 А зброєносець відповів йому: Роби все, що вважаєш за потрібне. Вирушай, а я за твоїм бажанням піду з тобою! 8 Тоді Йонатан сказав: Гаразд, ми підемо до тих мужів і покажемось їм! 9 Якщо вони заволають до нас так: Стійте, поки ми не підійдемо до вас! — то будемо стояти на місці, й не підемо до них. 10 Але коли скажуть: Йдіть до нас! — то підемо. Це буде для нас ознакою, що ГОСПОДЬ віддає їх у наші руки. 11 Коли ж вони обидва показалися передовому загону филистимців, то филистимці почали говорити: Дивіться, євреї вилазять зі своїх нір, в яких вони ховалися! 12 Тоді мужі цього передового загону заволали до Йонатана і до його зброєносця, гукаючи: Підіймайтесь до нас, і ми вам щось скажемо! Тож Йонатан наказав своєму зброєносцю: Тепер йди за мною, адже ГОСПОДЬ віддав їх у руки Ізраїлю! 13 Отже, Йонатан почав видиратись на гору, чіпляючись за скелю своїми руками та своїми ногами, а за ним його зброєносець. Вони миттєво напали на ворогів, які падали перед Йонатаном, а зброєносець слідом за ним їх добивав. 14 У тому першому бою, який провадив Йонатан і його зброєносець, загинуло близько двадцяти ворогів, які полягли на полі розміром близько півділянки поля, яку можна зорати за день парою волів. 15 Це викликало жах серед людей у таборі филистимців, а також у полі й серед загону грабіжників. До того ж затряслась земля, що спричинило ще більшу розгубленість і збентеження від Бога. 16 Вартові Саула в Гіві Веніяміновій зауважили, що в таборі ворогів розпочалась метушня й люди розбігаються в усі боки. 17 Тоді Саул сказав військовим, що були з ним: Зробіть перегляд війська і дізнайтесь, хто з наших відлучився! Перевіркою було виявлено, що немає Йонатана і його зброєносця. 18 Саул сказав Ахії: Принеси Божий Ковчег! Адже тоді Божий Ковчег вже був з Ізраїльтянами. 19 Але сталося так, що поки Саул розмовляв зі священиком, сум’яття в таборі филистимців значно посилилось. Тоді Саул сказав священику: Нічого не роби! 20 А Саул і все військо, що з ним, видали бойовий клич й вирушили, а досягнувши поля бою, побачили, що меч кожного воїна був направлений проти свого побратима, — настільки велике було серед них замішання! 21 Навіть ті євреї, які до того були на боці филистимців, і перебували серед їхнього табору, залишили їх, аби об’єднатись з Ізраїльтянами, які воювали разом із Саулом та Йонатаном. 22 Коли ж ті Ізраїльські чоловіки, котрі переховувались на Єфремовому нагір’ї, почули, що филистимці втікають, то вони також вступили в бій, переслідуючи їх. 23 Того дня ГОСПОДЬ подарував Ізраїлю перемогу, а битва простяглася аж поза Бет-Авен. 24 У той день Ізраїльські воїни були вкрай виснажені й знесилені. Адже Саул наклав на військовий народ закляття, присягнувшись: Проклятий буде той чоловік, хто споживатиме їжу до вечора, поки я не помщуся своїм ворогам! Тому ніхто з людей не доторкався до їжі. 25 Але, проходячи крізь лісові хащі, воїни на поляні натрапили на мед, 26 а увійшовши в ліс, люди знову побачили, як сочився мед, проте ніхто не посмів взяти і піднести руку до своїх уст, оскільки всі боялись закляття. 27 Йонатан не чув про батькове закляття народу, тому простягнув палицю, яка була в його руці, й умочив її кінець у медовий стільник і підніс до рота. В ту мить його очі заблистіли. 28 Тоді хтось з людей, відізвавшись сказав: Твій батько наклав на людей закляття, сказавши: Проклятий буде той, хто споживатиме сьогодні їжу! Тому й народ знесилився. 29 А Йонатан відповів: Мій батько надаремно завдав страждань цій країні! Подивіться, як посвітлішали мої очі, коли я скуштував трохи цього меду! 30 І якби військовий народ сьогодні добре попоїв зі здобичі, взятої в своїх ворогів, тонаскільки більшою була би поразка филистимців! 31 І все ж того дня вони били филистимців від Міхмаса й до Аялона, так що народ зовсім виснажився. 32 Ввечері воїни накинулись на здобич, — люди хапали овець, корів і телят, різали їх просто на землі, та їли з кров’ю. 33 Коли повідомили про це Саула, мовляв: Народ грішить проти ГОСПОДА, оскільки їсть з кров’ю, — то Саул вигукнув: Ви порушники закону! Прикотіть до мене негайно великий камінь! 34 Після цього Саул сказав: Розійдіться поміж людьми і скажіть їм, аби кожен приводив до мене свого вола, як і кожен свою вівцю, — нехай ріжуть тут і їдять. Не грішіть проти ГОСПОДА, споживаючи м’ясо з кров’ю! Тож усі люди ще тієї ночі приводили своїх волів й своїми руками там їх різали. 35 Саул спорудив жертовник для ГОСПОДА. Це був перший жертовник, який Саул збудував для ГОСПОДА. 36 Після цього Саул сказав: Давайте ще цієї ночі наздоженемо филистимців й пограбуємо їх, та так, щоб до ранку жодного з них не залишилось! А люди відповіли: Роби, що вважаєш за потрібне! Але священик сказав: Спочатку запитаємо у Бога! 37 Тож Саул запитав Бога: Якщо я переслідуватиму филистимців, чи віддаси їх у руки Ізраїлю? Але Господь того дня йому не відповів. 38 Тому Саул наказав: Покличте до мене всіх провідників народу, й дізнайтесь, у чому суть сьогоднішнього гріха. 39 Адже як живий ГОСПОДЬ, Котрий спасає Ізраїль, що навіть якщо згрішив мій син Йонатан, то й він неодмінно помре! Але не виявилось нікого з усього народу, хто би відповів. 40 Тоді він звернувся до всього Ізраїлю: Ви стійте з одного боку, а я з моїм сином Йонатаном станемо з іншого боку. А народ відповів Саулові: Чини те, що вважаєш за потрібне! 41 І Саул сказав: ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю: Покажи через Урім і Туммім! І жереб вказав на Йонатана та Саула, а народ виявився невинуватим. 42 Після цього Саул сказав: Кидайте жереб між мною та між моїм сином Йонатаном. І жереб вказав на Йонатана. 43 Тож Саул спитав Йонатана: Скажи мені, що ти зробив! І Йонатан йому признався, сказавши: Я дійсно скуштував трошки меду, що був на кінці моєї палиці, яку мав у руці. Тому готовий померти! 44 А Саул сказав: Нехай Бог учинить зі мною те чи інше, і ще додасть, але, безперечно, ти, Йонатане, маєш померти! 45 Проте військовий люд сказав Саулові: Хіба можна стратити того, хто учинив для Ізраїлю таке велике визволення? У жодному разі це не станеться! Як живий ГОСПОДЬ, навіть волосинка з його голови не впаде на землю… адже сьогодні він діяв за Божою волею! Так народ врятував Йонатана від смерті. 46 Саул же припинив переслідування филистимців, так що филистимці повернулись у свої місцевості. 47 Зміцнивши царську владу над Ізраїлем, Саул провадив війни з усіма своїми довколишніми ворогами: з моавійцями та з нащадками Аммона; з Едомом, з царями Цови і з филистимцями, — всюди, куди би Саул направлявся, він виходив переможцем. 48 Створивши потужне військо, він знищив амалекітянців, і визволив Ізраїль від тих, котрі постійно його грабували. 49 Були в Саула сини: Йонатан, Їшві та Малхішуя, а двох його дочок звали: старшу — Мерав, а молодшу — Мелхола. 50 Дружину Саула звали Ахіноам, дочка Ахімааса. Начальником його війська був Авнер, син Нера, Саулового дядька. 51 Батько Саула Кіш, і Нер, батько Авнера, були синами Авіїла. 52 Протягом усього життя Саула не припинялась запекла війна із филистимцями. Тому, де б Саул не зауважив якогось хороброго і сильного мужа, він запрошував його до себе на службу. |