1 Я ж сам, Павло, особисто благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, - я, коли присутній між вами, - покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас.
2 Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками.
3 Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних,
4 бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми
5 і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові;
6 ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений.
7 Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми.
8 Бо якби я хвалився занадто нашою владою, що її нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився,
9 - щоб не здавалося, що намагаюся листами вас налякати.
10 Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його - жалюгідна.
11 Такий нехай знає: які ми словом у листах неприсутніми, такі й будемо ділом присутніми.
12 Ми не відважуємося рівняти себе чи прирівнювати до деяких із тих, які самі себе поручають; та їм, які міряють самих себе на собі самих та прирівнюють самих себе до себе самих, бракує глузду.
13 Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але за мірою правила, що його Бог призначив як мірку, щоб аж до вас прибути.
14 Ми бо не розтягаємося над міру, а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми ж таки й справді до вас прибули з Євангелією Христовою.
15 Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами за нашим правилом над міру;
16 і звіщатимемо Євангелію ген поза вами, не хвалившися готовим на чужому полі.
17 А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.
18 Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той кого Бог поручає.