Переклад Івана Хоменка, Перше послання Апостола Петра - Розділ 2 читає Ігор Козлов



Християни - містична будівля 1-10; обов'язки супроти поган 11-12; супроти влади 13-17; повинності слуг 18-25

1 Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови,
2 жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння,
3 якщо ви скуштували, який Господь добрий.
4 Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого.
5 А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
6 Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.»
7 Вам, отже, що віруєте, - честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, - він став головним на углі,
8 каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені.
9 Ви ж - рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло;
10 ви, колись - не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.
11 Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють.
12 Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин.
13 Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві,
14 чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям
15 Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих.
16 Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі.
17 Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте.
18 Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим.
19 Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо.
20 Яка бо похвала страждати, коли вас б'ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо - це благодать у Бога.
21 Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами;
22 той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,
23 хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо;
24 він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, - ми, що його синяками зцілились.
25 Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.