Матеріал взято з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Святе Письмо Старого і Нового Завіту, Римська Біблія, Біблія перекладу Хоменка — український переклад Біблії,
що наново перекладений з єврейської, аморейської і давньогрецької мов.
Був здійснений українським греко-католицьким священиком Іваном Хоменком і вперше виданий у 1963 р. у видавництві Отців Василіян у Римі, Італія. Характерний легкістю мови, відсутністю посилань на паралельні місця і передмовою до кожної книги Біблії. Вміщує також т. зв. второканонічні книги (наприклад Макавей, Сирах). Поширюється Римо-Католицькою та Греко-Католицькою Церквою. На сьогодні друкується також видавництвом Українського Біблійного Товариства і є у вільному продажу.
Текст
Новий переклад здійснено за науково устійненими Масоретськими
текстами шостого видання Р. Кіттеля. Книги грецького оригіналу
перекладено за олександрійським текстом Сімдесятьох у виданні А
Ральфса. Переклад Н. 3. виконано за критичним текстом А. Мер-ка, ТІ, у
шостому виданні Папського Біблійного Інституту. Текст зіставлено з
найновішими здобутками філології та текстуальної критики.
Переклад
Перша редакція перекладу (до 1957 р. під патронатом ВПреосв. Кир Івана Бучка) — плід майже 12-річної праці о. Івана Хоменка,
доброго знавця єврейської, грецької, латинської та новітніх мов:
французької, англійської, німецької, італійської тощо, які були
допоміжними у використанні багатої біблійної літератури. При перекладі
консультували й інші знавці Біблії та української мови.
Комісія
Первотекст перекладу, належно переписаний і проконтрольований, було
віддано на перевірку спеціальній Комісії, складеній з ченців Василіянського Чину.
За окремими фахами, Комісія віддала багато часу та труду, щоб остаточно
устійнити текст, прокоментувати його, речево й технічно оформити та
типографічно виконати. Заголовки, підзаголовки, вступні статті до книг,
примітки, різні показники повнотою лежали на обов'язках Комісії. Це все
мало б полегшити орієнтацію у книзі і зробити її читання приступним і
корисним.
Мовна редакція
По тому, як Комісія устійнила текст, на обов'язки мовного редактора
лягло чіткіше розподілити синоніми, подекуди увиразнити межі
ритмізованої та неритмізованої мови, звести все до прийнятих норм і
уодностайнити правопис. За винятком Одкровення, літературне опрацювання
якого належить проф. Василеві Барці, всю цю мовно-літературну працю
проробив ред. Ігор Костецький. Багатство лексики у первотексті І.
Хоменка дуже полегшувало його працю, і з чисто художнього боку редактор
опрацював самостійно лише дві книги: Сираха та Євангелію Йоана. Багато
прислужився мовній культурі видання постійною доброзичливою
консультацією покійний проф. Михайло Орест-Зеров.
Правопис
У нашому перекладі прийнято нівеляційний характер літери «г» у всіх
іменнях (крім римсько-латинських, де, згідно з академічним правописом
1929 р., оригінальне «ґ» віддано цією, пізніше вилученою з ужитку на
рідних землях, літерою). «Ґ» збережено в суто українських або
українізованих словах, де звук існує у вимові (ґандж, ґирлиґа, ґзимс
тощо). Старослов. «фита» (гр. «тета») передано як «т» (Рута, Естера), за
винятком Вифлеєму, де «ф» стало в нас свійським. У написанні ймень як
правило витримано тверде єврейське «л», проте зроблено виняток для
звичних у нас Ізраїль, Єзавель, Кармель тощо. Деколи той самий
оригінальний звук передається по-різному: Едом, але Єлеазар, Бетел, але
Ваал, 1 т. д. — з тих самих мотивів звичности або незвичности ймення в
нашій традиції. Назви народів пишуться малою літерою, крім тих
випадків, коли йдеться про однину, і назва стає чимсь наче прізвисько:
Аморій, Хеттит тощо. Де-не-де допущено рівнобіжні форми: ханаанії -—
ханааняни, аморії — аморійці і т. д. Прикметникові назви країн пишуться
великою літерою (Єгипетська земля), але означення їхніх володарів
дорівняно до ролі звичайних прикметників (єгипетський цар). З-за
наявности імень, закорінених у нашій вимові, що суперечать вимові
оригінальній, не; можна було ані транскрибувати їх оригінально, ані,
навпаки, достосувати до українізованої вимови колосальну решту ймень,
які в нас традиції не мають.
Технічне оформлення
Римське видання намагається знайти золоту середину щодо величини між
Біблією кишеньковою та настільною сімейною книгою. Цим середнім
форматом, як здається, можна задовольнити вимоги і родинні, і
індивідуальні. Величина книги диктувала і добір шрифту. Ілюстраційний
матеріал подано у нашій Біблії переважно для естетичного оформлення, а
не для прямого ілюстрування змісту.
