Сусанна

1 Був чоловік, що жив у Вавилоні, на ім'я Йоаким.
2 Він узяв собі жінку, на ймення Сусанна, дочку Хілкії; була ж вона вельми вродлива й богобоязна,
3 бо батьки її були справедливі й виховали свою дочку за законом Мойсеєвим.
4 Був же Йоаким дуже багатий і мав сад біля свого дому. Юдеї приходили до нього, бо він був найвидатнішим з усіх.
5 Того року були призначені суддями двоє старих з народу, про яких Господь сказав: «Несправедливість вийшла з Вавилону, від старих суддів, які вважали себе провідниками народу.»
6 Вони приходили часто до дому Йоакима, і всі ті, що мали судові справи, вдавались до них.
7 Опівдні, як народ розходився, Сусанна входила в сад свого чоловіка й прогулювалася собі по ньому.
8 Двоє старих побачили, як вона щодня входила й прогулювалась, і запалали вони пристрастю до неї.
9 Розум у них пішов обертом, а очі завернулись так, що вони не бачили більш неба й забули про справедливі присуди.
10 Обидва вони запалали любов'ю до неї, але не говорили один одному про муку свою,
11 бо стидалися признатись у своїм бажанні мати її.
12 Щодня вони пильно стежили за нею, щоб побачити її.
13 Раз якось і каже один одному: «Ходімо додому, час обідати.» І вийшли й розійшлися,
14 але, повернувшися, знову прийшли на те саме місце. Спитали один одного про причину й признались у своїй пристрасті, а тоді разом умовились про час, коли б їм застати Сусанну саму.
15 Якже вони очікували слушного дня, сталось, що вона, як то звичайно робила й раніше, ввійшла лише з двома дівчатками й хотіла скупатися в саду, бо було гаряче.
16 А не було там нікого, крім двох старих, що, сховавшись, наглядали за нею.
17 Вона сказала дівчаткам: «Принесіть мені олії й пахощів, та замкніть ворота до саду, щоб я могла скупатись.»
18 Ті зробили, як вона звеліла: замкнули ворота до саду й вийшли бічними дверима, щоб принести, що їм було наказано; про старих же, що сховались, вони не знали.
19 Як же дівчатка вийшли, обидва старі встали, підбігли до неї
20 і сказали: «Ворота до саду замкнені, ніхто нас не бачить; ми палаємо пристрастю до тебе, тож пристань на наше бажання й стань нашою, -
21 а як ні, ми посвідчимо на тебе, що з тобою був хлопець, і тому, мовляв, ти й вислала геть від себе дівчаток.»
22 Зідхнула Сусанна й мовила: «Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це - смерть мені, а як не зроблю - не втекти мені з рук ваших;
23 але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом.»
24 І скрикнула Сусанна сильним голосом, але обидва старі й собі закричали наперекір їй.
25 Один побіг, щоб відчинити ворота до саду.
26 Як же почули ті, що були в домі, крик, кинулися через бічні двері побачити, що сталось.
27 І як старі розповіли по-своєму про справу, слуги засоромились вельми, бо про Сусанну ніколи чогось такого не говорилось.
28 Наступного дня, коли народ зібравсь у її чоловіка Йоакима, прийшли й обидва старі, сповнені злочинного наміру проти Сусанни - видати її на смерть,
29 то й сказали перед народом: «Пошліть за Сусанною, дочкою Хілкії, жінкою Йоакима.» Ті послали.
30 І прийшла вона сама, її батьки, її діти й усі її родичі.
31 Сусанна ж була вельми вродлива й гарна з лиця.
32 І оті беззаконні звеліли зняти намітку з неї, бо вона була покрита, - щоб насититись її красою.
33 Домашні її й усі, що її бачили, плакали.
34 А обидва старі встали серед народу й поклали свої руки їй на голову.
35 Вона ж, плачучи, глянула догори на небо, бо її серце звірилось на Господа.
36 Старі промовили: «Тоді, як ми самі ходили собі по саду, ввійшла ота з двома дівчатками й зачинивши ворота до саду, відпустила дівчаток.
37 Аж тут прийшов до неї хлопець, що був сховався, та й злігся з нею.
38 Ми ж, сидівши в закутку в садку, як побачили злочин, побігли до них,
39 то й побачили, що вони були разом, та не могли його схопити, бо він був дужчий від нас, отож, відчинивши ворота, вискочив;
40 цю ж ми схопили й спитали, хто такий той хлопець.
41 Та вона не схотіла нам сказати. Це ми свідчимо.» Зібрані повірили їм - як старшим у народі і як суддям - і засудили її на смерть.
42 Тоді Сусанна скрикнула сильним голосом і сказала: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане!
43 Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідоцтво, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають.»
44 І почув Господь її голос,
45 і як ведено її на смерть, Бог збудив святий дух молодого хлопця на ім'я Даниїл,
46 і цей скричав сильним голосом: «Я невинний у крові цієї!»
47 Тоді увесь народ обернувсь до нього й сказав: «Що то за слово, що ти промовив?»
48 Він же, ставши посеред них, заговорив: «То ви такі дурні, сини Ізраїля? Не розсудивши й не розібравши ясно справи, засудили ви дочку Ізраїля!
49 Поверніться назад до суду, бо оці зробили на неї неправдиве свідоцтво.»
50 Увесь народ повернувся чимдуж, і старі сказали до нього: «Сідай отут посеред нас і повідай нам, бо Бог дав тобі право старости.»
51 Даниїл до них і каже: «Розлучіть їх одного від одного далеко, я їх розсліджу.»
52 Як же вони були розлучені один від одного, він покликав одного з них і мовив до нього: «О застарілий у злі! Ось упали гріхи, що ти був накоїв,
53 судивши суди несправедливі, засуджувавши невинних і відпускавши винних, тоді як Господь наказав: Невинного й справедливого не смієш убивати.
54 Отож, якщо ти бачив оцю, скажи, під яким деревом ти їх обох бачив укупі?» Той відповів: «Під ялиною.»
55 А Даниїл сказав: «Добре збрехав, на свою ж голову, бо ангел Божий уже взяв від Бога наказ розтяти тебе надвоє.»
56 Відпустив він цього й звелів привести другого та й сказав до нього: «З сімени Ханаана, а не Юди! Краса звела тебе, і пристрасть, перевернула твоє серце!
57 Так ви чинили з дочками Ізраїля, й ті, налякані, вам піддавались, але дочка Юди не знесла вашого беззаконня.
58 Скажи мені, отже, під яким деревом ти захопив їх разом.» Той відповів: «Під дубом.»
59 Даниїл промовив до нього: «Добре збрехав і ти на твою голову, бо ангел Божий з мечем у руці вже чекає, щоб розпанахати тебе надвоє, аби вигубити вас.»
60 І скричали усі збори сильним голосом й благословили Бога, що спасає тих, які надіються на нього.
61 А далі встали на обох старих, бо Даниїл власними ж їхніми губами довів, що вони дали ложне свідоцтво, і з ними зроблено так, як вони заслугували за свій злий намір супроти ближнього, -
62 вчинено з ними за законом Мойсея й убито їх, і того дня була врятована кров невинна.
63 Хілкія ж і його жінка хвалили Бога за свою дочку Сусанну разом з Йоакимом, її чоловіком і з усіма родичами, бо у ній не знайшлося нічого ганебного.
64 А Даниїл від того дня й надалі став великим перед народом.