|
Слухати Друга книга Хронік розділ 6 сучасний переклад без музики
Слухати Друга книга Хронік розділ 6 сучасний переклад з текстом
1 Тоді промовив Соломон: ГОСПОДИ, Котрий говорив, що приходитимеш в густій хмарі! 2 Я збудував для Тебе цей величний Храм, місце, де Ти перебуватимеш повіки! — 3 цар обернувся, і поблагословив усю громаду Ізраїлю, в той час як усі зібрані Ізраїльтяни стояли, — 4 а він продовжив: Благословенний Ти, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, Котрий силою Своєю здійснив те, що раніше промовив Своїми устами до мого батька Давида, запевняючи: 5 Від того дня, коли Я вивів Мій народ з єгипетського краю, Я не вибирав з-посеред усіх племен Ізраїлю міста, аби в ньому побудувати Храм для перебування Мого Імені. Я не обирав з цією метою жодного мужа, який був володарем над Моїм народом Ізраїлем, 6 але Я вибрав Єрусалим, аби там перебувало Моє Ім’я, а також Я обрав Давида, щоб він очолив Мій Ізраїльський народ. 7 Саме у мого батька Давида виникла ідея побудувати Храм для Імені ГОСПОДА, Бога Ізраїлю. 8 Але ГОСПОДЬ сказав моєму батькові Давидові: Те, що ти вирішив побудувати Храм для Мого Імені, правильно; добре, що в тебе виникла така ідея, — 9 проте не ти будуватимеш цей Храм, а твій син, котрий народжений від тебе, — він збудує Храм для Мого Імені. 10 ГОСПОДЬ дотримався Свого слова, яке провістив, — адже я зайняв місце свого батька Давида, зійшовши на престол Ізраїлю, як заповів ГОСПОДЬ, і я збудував Храм для Імені ГОСПОДА, Бога Ізраїлю; 11 я поставив у ньому Ковчег, у якому знаходиться ГОСПОДНІЙ Заповіт, який Він уклав з Ізраїльтянами. 12 Потім він став перед ГОСПОДНІМ жертовником у присутності усієї громади Ізраїлю, і зняв догори свої руки, — 13 в цей момент Соломон знаходився на мідному підвищенні, яке він зробив, завдовжки п’ять ліктів, завширшки також п’ять ліктів і заввишки півтора лікті, й помістив його посеред двору, — тепер він стояв на ньому на колінах перед усією Ізраїльською громадою з простягнутими до неба руками, 14 та говорив: ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю! Немає рівного Тобі Бога ні на небі, ані на землі, Який дотримувався б Заповіту і милосердя щодо Своїх слуг, котрі усім своїм серцем служать Тобі! 15 Ти дотримався обіцяного Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові; все, що Ти йому сказав Своїми устами, тепер Своїми руками Ти виконав! 16 Нині ж, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, здійсни інше, що говорив Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові. Зокрема, Ти йому сказав, обіцяючи: Не переведеться в тебе переді Мною той, котрий займатиме Ізраїльський трон, якщо лише твої нащадки пильнуватимуть належної дороги, й будуть ходити в Моєму Законі, як ходив переді Мною ти! 17 Тепер же, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, підтверди Свою обітницю, яку Ти дав Своєму слузі Давидові. 18 Але хіба, насправді, Богові мешкати з людьми на землі? Адже небеса й небеса небес не в стані Тебе вмістити, то що таке цей дім, що я збудував?! 19 І все ж зверни увагу на молитву Твого слуги та на його благання, ГОСПОДИ, мій Боже! Вислухай благання і зойк душі, з яким Твій слуга звертається до Тебе! 20 Нехай же Твої очі будуть відкриті на цей Храм вдень і вночі, — на те місце, про яке Ти заповів, що тут буде перебувати Твоє Ім’я, — і нехай будуть вислухані молитви, які Твій слуга заноситиме з цього місця. 21 Прислухайся, будь ласка, до благань Твого слуги та Твого народу, Ізраїлю, коли вони будуть молитись на цьому місці; тож вислухай з місця Твого перебування в небесах, — вислухай і прости. 22 Коли хтось згрішить проти свого ближнього, і той вимагатиме у нього присяги, щоб винуватець присягнувся, і він прийде з присягою до Твого жертовника у цьому Храмі, 23 то Ти вислухай з небес ту присягу і здійсни правосуддя щодо Твоїх слуг: осуди винуватого, обернувши його вчинок на його ж голову, та виправдай невинного, віддаючи йому відповідно з його правотою. 24 Якщо ж Твій Ізраїльський народ буде переможений ворогом, через те що згрішить проти Тебе, але потім навернеться і віддасть славу Твоєму Імені і вони молитимуться та благатимуть Тебе в цьому Храмі, 25 то Ти вислухай з небес і прости гріх Твого народу, Ізраїлю, й поверни їх у край, який Ти дав їм та їхнім прабатькам. 26 Коли замкнеться небо, й не буде дощу, через те що згрішили перед Тобою, але потім молитимуться на цьому місці, віддаючи шану Твоєму Імені, висловлюючи каяття в своїх гріхах, оскільки Ти їх упокорив, 27 то Ти вислухай з небес і прости гріх як Твоїх слуг, так і Твого Ізраїльського народу, адже Ти навчаєш їх триматись доброї дороги, якою мають ходити, — тому пошли дощ на Твою землю, яку Ти дав Своєму народові в спадщину. 28 Якщо настане в країні голод, чи моровиця; якщо вдарить засуха та іржа, налетить сарана чи гусінь; коли їхні вороги гнобитимуть їх в якомусь з міст країни, або прийде якесь лихо, чи трапиться небезпечна епідемія хвороби, 29 то всяку молитву, і кожне благання будь-якої людини чи усього Твого Ізраїльського народу, — хто лише відчує власний біль і страждання й простягне свої руки до цього Храму, — 30 то Ти вислухай з небес, — з місця Твого перебування, — помилуй і віддай кожній людині за її вчинками; адже Ти знаєш серце кожного, — оскільки Ти єдиний знаєш серця всіх людських дітей, 31 аби вони боялися Тебе і ходили Твоїми дорогами протягом усього часу, поки вони житимуть на землі, яку Ти дав нашим прабатькам. 32 Так само й усі приходці, котрі походять не з твого народу, Ізраїлю, а прибудуть з далекої країни заради Твого великого Імені та під Твою потужну руку і Твоє простягнуте рамено, — якщо вони прийдуть і будуть молитися у цьому Храмі, 33 то Ти вислухай з небес, — з місця Твого перебування, — зроби усе, про що просив би Тебе чужинець, аби усі народи землі пізнали Твоє Ім’я і шанобливо ставились до Тебе, як і Твій Ізраїльський народ, та зрозуміли, що Твоє Ім’я проголошується в цьому Храмі, який я збудував. 34 Коли Твій народ вирушить на війну проти своїх ворогів шляхом, яким Ти посилатимеш їх, і молитимуться до Тебе, повернувшись у напрямку цього міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені, 35 то Ти почуй на небесах їхнє благання та їхню молитву, і вчини їм за Своєю справедливістю. 36 І, якби люди згрішили перед Тобою, — оскільки немає людини, яка не грішила б, — і Ти запалаєш гнівом на них та віддаси їх у руки ворога, так що їх заберуть у полон, й запровадять їх як невільників у далеку чи близьку країну; 37 але там, в чужім краю, де їх триматимуть у неволі, вони від щирого серця навернуться і почнуть благати Тебе в краю свого поневолення, говорячи: Ми згрішили й завинили перед Тобою, діяли беззаконно! 38 І якщо навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією своєю душею в краю їхнього полону, куди були поневолені; коли молитимуться, повернувшись у напрямку свого краю, який Ти дав їхнім батькам, а також міста, яке Ти обрав, та Храму, який я побудував для Твого Імені, — 39 то Ти почуй з небес, — з місця Твого перебування, — їхню молитву та їхнє благання, і вчини їм за Своєю справедливістю; помилуй Свій народ, який згрішив проти Тебе. 40 Відтепер, мій Боже, нехай очі Твої будуть відкриті, а Твої вуха нехай будуть уважні до всіх молитов на цьому місці. 41 Отже, ГОСПОДИ Боже, встань і прийди на місце Свого спочинку, — Ти й Ковчег Твоєї Могутності! Твої священики, ГОСПОДИ Боже, нехай зодягнуться в спасіння, а твої вірні хай радіють у добробуті! 42 ГОСПОДИ Боже, не відвертайся і від Свого помазаника, пам’ятаючи Своє милосердя до Свого слуги Давида! |