1 Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними. І тому світ нас не знає, бо він його не спізнав.
2 Любі! Ми тепер - діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є.
3 І кожен, хто має на нього цю надію, себе очищує, так само, як і він чистий.
4 Кожен, хто чинить гріх, чинить також беззаконня, бо гріх є беззаконня.
5 Ви ж знаєте, що він з'явився, щоб наші гріхи взяти, а гріха в ньому нема.
6 Кожен, хто в ньому перебуває, не грішить. Кожен, хто грішить, його не бачив і його не спізнав.
7 Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і він - праведний.
8 Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з'явився Син Божий, щоб знищити діла диявола.
9 Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився.
10 З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого.
11 Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити,
12 а не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він забив його? Бо лихі були його вчинки, а брата його - справедливі.
13 Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить.
14 Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті перебуває.
15 Кожен, хто ненавидить брата свого, - душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б.
16 З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти.
17 Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому?
18 Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише - ділом і правдою.
19 З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед ним серце наше;
20 коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає.
21 Любі! Коли серце не винує, то ми маємо довір'я перед Богом,
22 і що б ми не просили, одержуєм від нього, бо заповіді його бережемо і чинимо те, що йому вгодне.
23 А ось його заповідь: Вірувати в ім'я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь.
24 Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому; і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам.