|
Слухати Євангелія від Марка розділ 14 сучасний переклад без музики
Слухати Євагелія від Марка розділ 14 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Новий Заповіт Євангелія від Марка розділ 14 сучасний переклад
2 Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі. 3 Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира. Надбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову. 4 Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира? 5 Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв і роздати бідним! Тож докоряли їй. 6 А Ісус сказав: Облиште її. Навіщо завдаєте їй болю? Вона добре діло зробила Мені! 7 Ви завжди маєте бідних біля себе і будь‑коли можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте. 8 Що вона могла — те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло перед похороном. 9 Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися [ця] Євангелія в усьому світі, — те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять! 10 Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його. 11 А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати. 12 Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив? 13 Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним. 14 Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху? 15 І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас. 16 І відійшли учні, й прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху. 17 А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. 18 І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене. 19 Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?] 20 Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці. 21 І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися! 22 Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє! 23 І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї. 24 І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох. 25 Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві! 26 І, заспівавши, вони вийшли на Оливну гору. 27 І каже їм Ісус: Всі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря — і розбредуться вівці. 28 Але потім, коли Я воскресну, то випереджу вас у Галилеї. 29 А Петро сказав Йому: Хоч і всі спокусяться, але не я! 30 Та Ісус йому сказав: Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене! 31 Однак він ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все рівно не відречуся від Тебе! Так само говорили і всі інші. 32 І прийшли вони до місця, що зветься Гетсиманія; Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся. 33 Він узяв із Собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тривожитися, 34 та казати їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя, — залишайтеся тут і пильнуйте! 35 Відійшовши трохи, Він упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, оминула Його ця година. 36 І Він казав: Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти! 37 Він приходить і знаходить, що вони заснули, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Чи не міг ти попильнувати однієї години? 38 Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне! 39 І Він пішов знову, помолився, промовивши ті самі слова. 40 А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні стали важкими, — та й не мали що відповісти. 41 Він приходить утретє і каже їм: Ви ще спите й відпочиваєте? Досить, прийшла година: і ось, Син Людський видається в руки грішників. 42 Вставайте, ходімо! Вже підійшов Мій зрадник! 43 Він ще говорив, як ураз з’явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, — від первосвящеників, книжників і старших. 44 Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть! 45 І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! — і поцілував Його. 46 Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його. 47 Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо. 48 Ісус сказав їм у відповідь: Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити. 49 Щодня був Я з вами, навчав у храмі, однак ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання! 50 І, залишивши Його, всі учні втекли. 51 А один юнак ішов за Ним, обгорнувшись по нагому в покривало. Вони схопили і його. 52 Та він, залишивши покривало, втік [від них] голим. 53 А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники. 54 Петро ж віддалік йшов слідом за Ним — аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами та й грівся біля вогню. 55 А первосвященики і весь синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили. 56 Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися. 57 Деякі вставали і лжесвідчили проти Нього так: 58 Ми чули, як Він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний! 59 Але й це їхнє свідчення не підтвердилося. 60 Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать? 61 Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного? 62 А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних! 63 Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам ще свідки? 64 Ви чули хулу. Як ви вважаєте? І всі вони присудили, що Він повинен померти. 65 Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому: Пророкуй! І слуги також били Його в обличчя. 66 Петро був унизу на подвір’ї. Прийшла одна зі служниць первосвященика, 67 побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянином! 68 Але він відрікся, кажучи: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш! І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень. 69 Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що він — один з них. 70 Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові: Справді, ти з них, бо ти — галилеєць [і мова твоя подібна]. 71 А він почав зарікатися і клястися, що не знає того Чоловіка, про Якого вони говорять. 72 І тут вдруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене! І, згадавши, він почав плакати. |