Головна сторінка сайту Українська Біблія онлайн
Бут Вих Лев Чис Втор Нав Суд Рут 1Сам 2Сам 1Цар 2Цар 1Хр 2Хр Езд Неєм Ест Йов Пс Притчі Екл Пісн
Іс Єр ПлЄр Єз Дан Ос Йоіл Ам Авд Йона Мих Наум Ав Соф Аг Зах Мал

Мт Мк Лк Ів Дії Як 1Пт 2Пт 1Ів 2Ів 3Ів Юд Рим 1Кор 2Кор Гал Еф Фл Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тит ФлмЄвр Об

Слухати Дії Апостолів розділ 4 сучасний переклад без музики



Слухати Дії Апостолів розділ 4 сучасний переклад з текстом

Біблія онлайн Новий Заповіт Дії святих Апостолів розділ 4 сучасний переклад
1 Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, начальник сторожі храму та садукеї,
2 обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусі.
3 Вони наклали на них руки і посадили у в’язницю до ранку, оскільки був уже вечір.
4 Багато з тих, які чули слово, повірили; кількість таких людей сягала п’яти тисяч.
5 А наступного дня в Єрусалимі зібралися їхні начальники, старші й книжники;
6 і Анна — первосвященик, і Каяфа, й Іван, і Олександр, і всі інші, які були з первосвященицького роду;
7 поставивши їх посередині, вони допитувалися: Якою силою чи яким ім’ям ви це зробили?
8 Тоді Петро, сповнений Святим Духом, сказав їм: Начальники народу і старші [ізраїльські]!
9 Якщо нас нині допитують про добрий вчинок хворій людині, як вона одужала,
10 то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: Ім’ям Ісуса Христа, Назарянина, Якого ви розіп’яли. Його Бог воскресив із мертвих; це Він зцілив того, хто стоїть перед вами.
11 Він є камінь, знехтуваний вами, будівничими, — камінь, що став наріжним.
12 І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!
13 Помітивши відвагу Петра й Івана і дізнавшись, що це люди невчені й прості, вони дивувалися, бо знали їх, що були з Ісусом.
14 І дивлячись на оздоровленого чоловіка, який стояв з ними, вони нічого не могли сказати проти.
15 Наказавши їм вийти із синедріону, вони радилися між собою,
16 кажучи: Що нам робити з цими людьми? Адже через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, хто живе в Єрусалимі, — і не можемо того заперечувати.
17 Але щоби більше не поширювалося між народом, заборонімо їм [під загрозою], щоби далі нікому з людей не говорили про це Ім’я!
18 І, покликавши їх, наказали зовсім не говорити і не навчати в Ім’я Ісуса.
19 А Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом більше слухати вас, аніж Бога?
20 Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили і чули!
21 Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знаходячи, щоби покарати їх, — через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.
22 А чоловік, з яким сталося це чудо зцілення, мав понад сорок років.
23 Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що їм говорили первосвященики і старші.
24 Ті, коли почули, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико [Боже], Ти, Котрий створив небо й землю, море й усе, що в них!
25 Який Святим Духом устами нашого батька, Твого слуги Давида, сказав: Чому розбушувалися люди, й народи задумали марноту?
26 Зійшлися земні царі, зібралися правителі разом проти Господа та проти Його Христа!
27 Адже справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги Твого Ісуса, Якого Ти помазав, — Ірод і Понтій Пилат із язичниками та людьми Ізраїлю,
28 аби здійснити те, що наперед призначила Твоя рука і Твоя воля, щоб воно сталося.
29 Тепер же, Господи, поглянь на їхні погрози і дай Своїм рабам з усією сміливістю говорити Твоє слово,
30 коли простягнеш Свою руку для оздоровлення, ознак і чудес, щоби збувалися вони святим Ім’ям Твого слуги Ісуса!
31 І як вони помолилися, затряслося те місце, де вони були зібрані, й усі наповнилися Святим Духом і сміливо почали говорити Боже Слово.
32 Всі ті, які повірили, мали одне серце й душу; і ніхто нічого зі свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.
33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на них усіх.
34 Не було між ними жодного нужденного. Бо ті, хто мав поле або дім, продавали їх та приносили кошти від проданого
35 і клали біля ніг апостолів, а кожному давалося те, чого хто потребував.
36 Так Йосип, прозваний апостолами Варнавою, — що в перекладі означає «син потіхи», — левіт, родом з Кіпру,
37 мав поле; він продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.


Бут Вих Лев Чис Втор Нав Суд Рут 1Сам 2Сам 1Цар 2Цар 1Хр 2Хр Езд Неєм Ест Йов Пс Притчі Екл Пісн
Іс Єр ПлЄр Єз Дан Ос Йоіл Ам Авд Йона Мих Наум Ав Соф Аг Зах Мал

Мт Мк Лк Ів Дії Як 1Пт 2Пт 1Ів 2Ів 3Ів Юд Рим 1Кор 2Кор Гал Еф Фл Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тит ФлмЄвр Об