|
Слухати Дії Апостолів розділ 16 сучасний переклад без музики
Слухати Дії Апостолів розділ 16 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Новий Заповіт Дії святих Апостолів розділ 16 сучасний переклад
2 Про нього добре свідчили ті брати, які були в Лістрі та Іконії. 3 Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек. 4 Коли вони переходили через міста, то передавали братам зберігати постанови, які схвалили в Єрусалимі апостоли і старші. 5 Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали. 6 Вони пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм звіщати слово в Азії, 7 а дійшовши до Мисії, вони намагалися піти до Витинії, та Дух Ісуса їм не дозволив. 8 Перейшовши через Мисію, вони прибули до Троади. 9 І вночі з’явилося Павлові видіння: якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, закликаючи: Прийди до Македонії, допоможи нам! 10 Коли побачив він те видіння, ми відразу постаралися піти до Македонії, зрозумівши, що Бог покликав нас благовістити їм. 11 Відпливши з Троади, ми прибули до Самотракії, а наступного дня — до Неаполя; 12 звідти — до Филип — міста‑колонії, що є першою частиною Македонії. У тому місті ми перебували декілька днів. 13 А в суботу вийшли за браму до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, говорили до жінок, які зібралися. 14 І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби сприймати те, що говорив Павло. 15 Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: Якщо ви вважаєте мене вірною Господу, то прийдіть у мій дім та й живіть! І змусила нас. 16 І сталося, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона приносила великий прибуток своїм господарям. 17 Вона йшла слідом за Павлом і за нами й кричала, вигукуючи: Ці люди — раби Бога Всевишнього, вони провіщають вам шлях спасіння! 18 Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: Наказую тобі Ім’ям Ісуса Христа — вийди з неї! І він вийшов у той же час. 19 Її пани, побачивши, що пропала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на майдан, до влади; 20 провівши їх до воєвод, вони сказали: Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто 21 і навчають звичаїв, котрих нам, римлянам, не годиться ні переймати, ні виконувати! 22 І юрба напала на них, а воєводи, подерши на них одяг, наказали бити їх палицями. 23 Тож завдавши їм багато побоїв, посадили у в’язницю, давши вказівку в’язничному сторожеві пильно їх охороняти. 24 Він, діставши таку вказівку, засадив їх до внутрішньої темниці й забив їхні ноги в колодки. 25 Опівночі Павло й Сила, молячись, співом прославляли Бога, а в’язні слухали їх. 26 Раптом стався великий землетрус, аж порушилася основа в’язниці; враз повідчинялися всі двері, і з усіх поспадали кайдани. 27 А коли прокинувся сторож в’язниці й побачив, що двері в’язниці відчинено, витягнув меча і хотів себе вбити, думаючи, що в’язні повтікали. 28 Та Павло закричав сильним голосом, гукаючи: Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут! 29 Той, попросивши світла, вскочив і, тремтячи, припав до Павла та Сили, 30 і, вивівши їх надвір, запитав: Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися? 31 А вони сказали: Віруй в Господа Ісуса [Христа] — і спасешся ти та твій дім! 32 І говорили йому Господнє Слово й усім, хто в його домі. 33 І забравши їх тієї ж пори ночі, обмив їхні рани і тут же охрестився сам і вся його родина. 34 Завівши їх до хати, запросив до столу і радів з усім своїм домом, що повірив у Бога. 35 Коли ж настав день, воєводи послали виконавців сказати: Відпусти цих людей! 36 І сторож в’язниці переказав ці слова Павлові: Воєводи прислали наказ вас відпустити. Тож виходьте тепер і йдіть з миром. 37 Але Павло відповів їм: Нас, римських громадян, прилюдно побито, без суду посаджено у в’язницю, а тепер таємно виводять нас? Ні, хай самі прийдуть і виведуть нас! 38 Ці слова виконавці сповістили воєводам. Ті ж, почувши, що вони римські громадяни, налякалися, 39 тож прийшли, попросили їх вийти і, вивівши, благали піти з міста. 40 Вийшовши із в’язниці, вони прибули до Лідії і, побачивши братів, потішили [їх] та й пішли. |